Відповідно до Рекомендації CM/Rec (2018)7 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі, можна виділити такі групи ризику.
Контактні ризики:
Слід пояснити, що грумінг – встановлення дорослими дружніх та довірливих відносин з дітьми в цифровому середовищі з метою вступу з ними в інтимний зв’язок, шантажування та залякування.
Ризики контенту:
Ризики поведінки:
Ризики для здоров’я: надмірне використання, позбавлення сну та фізична шкода.
Указані ризики порушення прав дитини самі по собі не завжди є правопорушеннями, але вони є тим приводом чи підґрунтям, які можуть спричинити порушення прав дитини у цифровому середовищі. Наприклад, секстінг (або сексторшен – обмін власними фото/відео/текстами сексуального змісту) сам по собі не є правопорушенням (якщо обмін відбувається між дорослими або між дітьми), але отримані зловмисником інтимні фото можуть бути використані для шантажу дитини з подальшим вимаганням грошей чи вимогою надання сексуальних послуг, чи для кібербулінгу (цькування учасників освітнього процесу, зокрема, з-поміж однолітків, за допомогою інформаційних засобів). Інакше кажучи, вищевказані ризики за певних обставин можуть спричинити віктимізацію дитини або втягнення її до асоціальної, в тому числі – протиправної поведінки.
Подолання ризиків (профілактика) порушень прав дитини у цифровому середовищі покладається на батьків або інших законних представників дитини, педагогічних працівників, підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України. Докладні рекомендації з організації профілактичної діяльності для батьків та освітян розроблено Міжнародним союзом електрозв’язку «Захист дітей у цифровому середовищі 2020».
Правопорушення у цифровому середовищі
Утім для правників важливо вчасно помітити межу, яка відділяє ризики від неправомірних діянь. У цифровому середовищі, за допомогою цифрових пристроїв та цифрових технологій можуть здійснюватися різноманітні правопорушення, жертвами яких можуть стати діти, та правопорушення, які можуть вчинятися дітьми щодо інших людей. Зокрема, це наступні кримінальні правопорушення.
Психологічне насильство як його різновид доволі часто здійснюється саме в цифровому середовищі (погрози, розміщення неправдивої інформації про жертву, образи в соціальних мережах, незаконний перегляд приватної інформації жертви тощо). У 2020 році Європейський суд з прав людини вперше розглянув явище кібербулінгу як форми насильства над жінками у справі «Бутуруга проти Румунії». Заявниця скаржилася до органів влади на насильницьку поведінку свого колишнього чоловіка в цифровому середовищі. З боку державних органів винуватцю було призначено адміністративний штраф. Його поведінку навіть не стали розглядати з точки зору домашнього насильства, що й було визнано ЄСПЛ порушенням статей 3 та 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Всесвітній розголос отримала справа 15-річної канадської школярки Аманди Тодд (2012). Дівчинка була кілька років поспіль шантажована кібербулером, який оманою отримав її оголене фото й розіслав його усім знайомим та матері Аманди. Під психологічним тиском булера дівчинка вчинила самогубство. Зловмисник (громадянин Нідерландів, екстрадований до Канади) зараз перебуває під судом.
В Україні останнім часом спостерігається тенденція втягнення громадян в торгівлю людьми шляхом використання цифрових технологій. Відомі випадки продажу малолітніх дітей або ще не народжених дітей через мережу Інтернет, зокрема через соціальні мережі. Також мають місце випадки вербування молодих дівчат у мережі Інтернет із метою їх сексуальної експлуатації. За деякими оцінками на сьогодні 90% вербувальників перейшли в Інтернет, як правило, до груп у соцмережах.
Відповідно до статті 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства розбещенням визнається умисне спонукання дитини у віці до досягнення якого забороняється займатися діяльністю сексуального характеру з дитиною, спостерігати за сексуальним насильством або діяльністю сексуального характеру, навіть якщо вона не бере в цьому участі (так званий «вік згоди» в Україні дорівнює 16 рокам). У всьому світі та у нашій країні спостерігається збільшення сексуальних злочинів проти дітей саме з використанням цифрових технологій. За оцінками фахівців половина таких злочинів вчиняється у соціальних мережах. Педофіли обмінюються дитячою порнографією за допомогою технологій P2P, «торентів», через електронну пошту; заманюють дітей до віртуальних контактів через сайти знайомств; ведуть з ними розмови за допомогою різних комунікаційних платформ.
Засобом фішингу (це такий вид інтернет-шахрайства, метою якого є отримання доступу до конфіденційних даних користувачів – логінів і паролів) зловмисник може отримати доступ до платіжних карток та іншої приватної інформації, яка дозволить викрасти грошові кошти дитини або членів її сім’ї. Важливо розуміти, що дитина, обізнана у цифрових технологіях, може також бути суб’єктом такого кримінального правопорушення.
Такі порушення можуть спричинити як кримінально-правову, так і адміністративну, так і цивільно-правову відповідальність дитини. Водночас і авторські права дитини можуть бути порушені при використанні в цифровому середовищі авторських творів дитини.
Дитяча порнографія – будь-які матеріали, які візуально зображують дитину, залучену до реальної або модельованої явно сексуальної поведінки, чи будь-яке зображення дитячих статевих органів, здебільшого із сексуальною метою.
Окремим складом кримінального правопорушення є втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, яке, серед іншого, може здійснюватися і в цифровому середовищі.
Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку становлять окремий інститут кримінального права. Їх суб’єктами, поряд з дорослими, можуть бути й неповнолітні.
Окремо слід відзначити, що нещодавно законодавством України встановлено адміністративну відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Окремим складом адміністративного правопорушення є здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автоматизованих) систем.
Користуйтеся Інтернетом спільно. Знаючи, які ресурси відвідує ваша дитина, ви зможете захистити його, а ваші розмови про це принесуть більше користі. Спільне проведення часу в Мережі (наприклад, ігри) дозволить вам вчитися один в одного.
Не дозволяйте дітям користуватися Всесвітньою павутиною на самоті. Тримайте пристрої з доступом в Інтернет в загальних кімнатах: дитина буде краще контролювати свої дії, оскільки буде розуміти, що ви поруч.
Якщо ви не можете особисто стежити за активністю дитини в Мережі, використовуйте технології батьківського контролю.
Обмежуйте час користування Інтернетом. Дітям потрібні рамки. Домовтеся, скільки часу їм дозволено проводити онлайн, і дотримуйтеся цього ліміту.
Регулярно обговорюйте з дітьми їх онлайн-досвід. Приділяйте розмов з дитиною, скажімо, десять хвилин перед сном. Обговорюйте, як пройшов його день і що хорошого або поганого відбулося в Мережі. Цікавтеся тим, що їх хвилює, і щиро приймайте їх сумніви та тривоги. Намагайтеся вибудувати ваші відносини так, щоб діти знали: вони можуть в будь-який момент поділитися з вами переживаннями.
Не засуджуйте! Іноді діти все-таки примудряються потрапити в неприємності. У таких випадках ваша реакція має дуже велике значення.
Автор: Крестовська Наталя Миколаївна, ювеналіст, д.ю.н., професор, к.і.н., завідувач кафедри морського права Національного університету “Одеська морська академія”, медіатор, голова правління Громадської організації “Фокус права”
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи мережі правових клубів «Стань автором PRAVOKATOR»
(відповідно до стандартів Ради Європи)
Захист дітей у цифровому середовищі базується на міжнародних правових актах Ради Європи:
Ланцаротська конвенція – Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
Рекомендації Ради Європи щодо прав дитини в цифровому середовищі (CM/Rec(2018)7).
Конвенція про кіберзлочинність (Будапештська конвенція).
Стратегія Ради Європи з прав дитини 2022–2027.
Ці документи визначають принципи безпечного користування Інтернетом та обов’язки держав щодо захисту дітей від онлайн-ризиків.
Рада Європи визначає такі ключові принципи:
Усі рішення щодо цифрових технологій повинні враховувати найкращі інтереси дитини.
Діти мають право:
користуватися Інтернетом;
отримувати інформацію;
навчатися цифровій грамотності.
Водночас держави повинні забезпечити безпеку цифрового середовища.
Діти повинні бути захищені від:
сексуальної експлуатації;
кібербулінгу;
шкідливого контенту;
маніпуляцій і шахрайства.
Рада Європи використовує модель 4C ризиків:
Content (контент) – доступ до шкідливої інформації
порнографія
насильство
пропаганда
Contact (контакти) – небезпечне спілкування
грумінг (встановлення довіри з метою сексуальної експлуатації)
Conduct (поведінка)
кібербулінг
поширення інтимних фото
Contract (контракти)
шахрайство
незаконний збір персональних даних.
Ланцаротська конвенція є ключовим міжнародним документом щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації.
Вона передбачає:
сексуальне насильство над дитиною;
дитяча проституція;
поширення матеріалів сексуального насильства над дітьми;
грумінг (зваблення дітей через Інтернет).
Конвенція зобов’язує держави:
криміналізувати доступ до матеріалів сексуального насильства над дітьми в Інтернеті;
проводити розслідування кіберзлочинів;
співпрацювати між державами у боротьбі з онлайн-експлуатацією дітей.
Рада Європи рекомендує державам впроваджувати такі заходи:
кримінальна відповідальність за онлайн-експлуатацію дітей;
контроль доступу дітей до шкідливого контенту;
перевірка віку користувачів на сайтах для дорослих.
навчання дітей цифровій безпеці;
розвиток медіаграмотності;
інформування про ризики онлайн-спілкування.
гарячі лінії для допомоги дітям;
психологічна підтримка постраждалих дітей;
програми допомоги жертвам насильства.
Відповідно до рекомендацій Ради Європи:
Школа повинна:
навчати дітей безпечному користуванню Інтернетом;
проводити уроки цифрової грамотності;
інформувати про ризики онлайн-спілкування.
Батьки повинні:
контролювати онлайн-активність дітей;
пояснювати правила безпечного Інтернету;
підтримувати довірливе спілкування.
Не повідомляти особисті дані незнайомцям.
Не надсилати свої фото незнайомим людям.
Не погоджуватися на зустрічі з людьми з Інтернету.
Повідомляти дорослим про підозрілі повідомлення.
Не поширювати образливі або небезпечні матеріали.
✔ Висновок
Захист прав дітей у цифровому середовищі є важливою складовою державної політики. Міжнародні документи Ради Європи спрямовані на створення безпечного онлайн-простору, запобігання сексуальній експлуатації дітей та забезпечення їхніх прав і свобод у цифровому світі.
Освітній портал Сокальської громади Львівської області