 |
Шрам Ірина Володимирівна |
Будемо говорити про вікову категорію від народження й до кінця початкової школи. Проте це умовний період, особливо якщо йдеться про дітей з ООП, адже часто вони мають такі особливості розвитку, що біологічний вік дещо стирається.
Гра дає змогу дитині пізнавати світ та розвиватися без прямих вказівок до навчання. Вона може активно рухатися, спілкуватися з дорослими й ровесниками, вчитися проявляти ініціативу. Гра – це одночасно й сенсорне, і психологічне, й емоційне розвантаження для дитини. Гра знімає більшість обмежень, з якими дитина стикається в повсякденному житті. Натомість це ще й можливість здобувати нові знання й навички.
Діти з ООП отримують корекційну, дефектологічну, психологічну підтримку у вигляді спеціалізованих розвивальних занять із фахівцями. Тому гра для них – особливо важлива, адже вони можуть розкриватися самостійно, без заданого дорослими напрямку. Варто лише підібрати гру, яка буде дитині цікава, доступна, дасть змогу збалансувати вербальне та невербальне спілкування.
Проте є й інший бік медалі: гра потребує залучення ще однієї людини – дорослого. І він також може отримати неабияку користь від цього процесу, ба більше в постійному стресовому навантаженні, що ми маємо сьогодні.
Дорослим, як і дітям, гра дає можливість сенсорного, психологічного та емоційного розвантаження. У грі найпростіше налагодити контакт та співпрацю, якщо дитина має особливості у вербальному спілкуванні. Це також найкращий спосіб формувати в неї навички комунікації, а також розвивати в заданому напрямку. Але, мабуть, найбільший плюс для батьків – це можливість мати трошки вільного часу, коли дитина грає самостійно.
Дорослих можна умовно розділити на дві категорії – ті, які можуть і вміють гратися з дітьми, та ті, які не вміють цього робити. Перша категорія простіше й легше сприймає особливості своїх дітей. Вони можуть дозволити собі бути смішними, валятися на підлозі, не зважати на думку інших.
Друга категорія батьків постійно концентрується на проблемах і труднощах. Ці батьки завжди незадоволені результатом і вважають, що докладені зусилля недостатні. І це, безумовно, відображається на дітях, на форматі спілкування з ними.
Тому навчатися грати з дитиною – важливо, особливо за умови наявності в неї ООР, ба більше за відсутності чи обмеженості вербального спілкування. Спільна гра з батьками дає змогу покращити взаємини, а також полегшити подальші заняття, якщо вони не дуже бажані для дитини.
Ми маємо розуміти, що є значна різниця між грою та навчанням в ігровій формі. У грі важливий процес, а не результат, як у навчанні. Тому щоденна взаємодія з дитиною з особливостями має передбачати не лише корекційні заняття, але й суто ігрову діяльність, без встановленої заздалегідь навчальної мети чи запланованого результату.
Наприклад, коли ми даємо дитині кубики і просимо назвати колір, розмір, кількість тощо, або в настільній грі вимагаємо називати кольори фішок, що намальовано на картинках, це знижує її зацікавленість процесом, бо нагадує заняття.
Тому під час гри маємо прийняти кілька правил: не більше 5–10% часу має припадати на запитання чи вказівки (дай мені картинку з коровою, яким кольором ти зараз будеш малювати, скільки в тебе машинок, а скільки буде, якщо я тебе ще одну дам тощо). Друге правило – приймати вибір дитини та слідувати за ним.
Але якщо в батьків є бажання та можливість, вони можуть додавати ігрову форму в навчання. Важливо балансувати між ігровими компонентами на навчальними результатами, які ми будемо очікувати, так, аби дитина не втрачала цікавість до того, що відбувається.
КОЛИ І В ЯКІ ІГРИ ГРАТИ
Малюки (до 3 років)
В іграх дітей цієї вікової категорії зазвичай немає чітко визначених правил, вони не мають передбаченого завершення, а спрямовані на сенсорні відчуття й отримання позитивних емоцій:
У цьому контексті ми говоримо про малюків, тому що діти з ООП та складними порушеннями часто проявляють зацікавленість до таких ігор і в більш старшому віці. І ми маємо розуміти, що вони в такому разі не пройшли етап дорослішання і, відповідно, треба допомогти їм перейти на наступний етап.
Дошкільнята (3–6 років)
Ці діти проявляють цікавість до складніших сюжетних ігор – зоопарк, лікарня, дитячий садочок. Часто відтворюють сюжети улюблених мультфільмів.
У цьому віці корисно використовувати дидактичні й настільні ігри з простими правилами – такі, де потрібно щось складати за зразком, будувати чи збирати за заданою характеристикою. Ігри з картками та різноманітні “бродилки” з кубиками та фішками також будуть цікавими цій віковій категорії.
Щодо активних ігор, то вони також ускладнюються. Діти здатні дотримуватися правил – футбол, класики, смуга перешкод, командні розваги. Але й сенсорні ігри з різними матеріалами лишаються актуальними – з водою, піском, тістом, глиною тощо.
Після 6 років
Ці діти активно включаються в рольові ігри, де потрібне залучення уяви, – створення сценарію, внесення в нього корективів, створення та використання інвентарю з підручних матеріалів. Дидактичні та настільні ігри також ускладнюються, збільшується кількість правил, концентрація уваги підвищується. В активних іграх також використовується значна кількість обов’язкових правил.
У цьому віці діти починають активно використовувати комп’ютер, смартфон та приставки для ігор.
Кожна дитина проходить усі ці етапи за порядком. Вона має задовольнити свій сенсорний розвиток, опанувати елементарні правила, зв’язок “причина – наслідок”, починає розуміти, що гра залежить ще й від дій партнера та взаємодії із ним.
У випадку з дітьми з ООП ми також спираємося на загальні вікові особливості, але іноді помічаємо, що їхні ігри можуть не відповідати типовим віковим особливостям або довго перебувати на одному віковому рівні.
Часто батьки намагаються навчити дітей з ООП грати в ігри відповідно до їхнього віку, розуміючи, що дитина буде перебувати в колективі з нормотиповими дітьми й, наприклад, гра в пасочки матиме дивний вигляд у 2–3 класах, а реакція однолітків може бути різною.
Ба більше, що комунікація між нормотиповими та дітьми з ООП не завжди достатньо допрацьована в навчальних закладах.
Вважалося, що коли дитина з ООП прийде в колектив та буде спілкуватися з однолітками, її розвиток пришвидшиться й вона почне грати в ті самі ігри, а її поведінка вирівняється. Проте переважно так не трапляється саме собою. Тому нам потрібно підбирати для такої дитини ігри, які, може, і не відповідатимуть повністю тим, у які грають ровесники, але будуть перекликатися з ними або принаймні будуть для них цікавими.
Наприклад, переливати, пересипати, перемішувати, шукати іграшки чи кульки в піску, крупі, інших матеріалах. Такі сенсорні ігри зацікавлюють усіх дітей, адже вони дають можливість зняти емоційне навантаження. З іншого боку, це дає змогу вивчати, наприклад, властивості речовин.
Для старших дітей можна запропонувати поливати щось холодною, гарячою чи солоною водою і спостерігати, що відбувається, додавати у воду олію, змішувати соду з оцтом, розчиняти у воді барвники чи змішувати різні фарби, досліджувати, що відбувається з різними предметами, якщо їх опустити у воду, слухати, який звук виходить у різних поверхонь тощо. Такі експерименти можна супроводжувати поясненнями.
Дітям з ООП також підійдуть активні ігри з простими правилами – усі варіації футболу, баскетболу, гольфу. Закидати м’ячі різного розміру та з різних матеріалів у ворота, баскетбольну корзину чи звичайну корзину з різної відстані – корисна вправа як для дітей з ООП, так і для нормотипових. Різноманітні “доганялки”, твістер, смуги перешкод – те, що може бути цікавим усім одночасно.
Добре заходять і ігри-“руйнування” – розбивання криги, дартс із повітряними кульками, боулінг із пластикових пляшок (порожніх чи наповнених), руйнування конструкції з подушок тощо. Це знімає напруження та допомагає виплеснути надмірну енергію. Найбільш корисно це для дітей із гіперактивністю.
Найбільш корисними серед дидактичних та настільних ігор для дітей з ООП є:
Дітям з ООП також корисні заняття з будь-якої творчості. Їх не класифікують як ігрову діяльність, проте вони можуть бути альтернативою грі та частиною навчання дитини проводити час наодинці з користю. Такі завдання також мають практично необмежений потенціал щодо поступового ускладнення.
Обираючи ігрову діяльність для дитини з ООП, маємо визначити:
Коли ви пропонуєте дитині з ООП гру, важливо пам’ятати:
Щоби навчити дитину грати, ми самі маємо навчатися це робити. Для цього:
Якщо ви пропонуєте дитині комп’ютерні ігри, надавайте перевагу комп’ютеру з клавіатурою й мишкою, аніж гаджетам із сенсорним екраном. Це розвиватиме координацію (курсор мишки одночасно з відслідковуванням того, що відбувається на екрані). Натомість ігри на гаджетах, навіть сюжетно складні, у плані рухів лишаються примітивними.
Якщо дитина не хоче грати взагалі, можна спробувати використовувати заохочення під час та після гри. Проте варто одразу продумати план, як ви пізніше будете відходити від заохочення: наприклад, спочатку ви давали цукерку, а потім можете малювати диплом переможцю тощо.
Якщо дитина постійно грається в одну гру, можна, використовуючи аналогічний набір іграшок, грати в неї паралельно з дитиною. Варто поступово вносити зміни в сценарій цієї гри: наприклад, виставити машинки рядочком, але для того, щоби вони потім стартували в гонці. Головне – робити зміни у своєму комплекті іграшок, бо інакше можемо отримати супротив дитини. Й обов’язково заохочувати її, коли вона погоджується на найменші зміни у своїй грі.
Коли дитина не хоче грати з однолітками, спочатку варто навчити її грати з дорослими. Бо дорослі, як правило, здатні підлаштовуватися під темп та особливості гри дитини, тоді як інші діти цього робити не будуть. Так само спочатку треба навчити дитину грати в ту гру, якою цікавляться інші діти такого ж віку, перш ніж відправляти її грати з ними. Можемо бути присутніми в грі з однолітками, але поступово знижуємо свою присутність та залученість.
Якщо дитина з ООП грає у війну, не треба забороняти. Ми всі нині в єдиному інформаційному полі, тому краще інформувати дитину про те, що таке війна, залежно від її здатності сприймати таку інформацію.
Але в цьому випадку дорослому варто слідкувати за грою, якщо в неї залучені й інші діти, щоби уникнути цькування. Також обов’язково треба пояснити, що ворог – це той, хто намагається нашкодити, а “хороший” – який захищає свій дім та близьких (бо, як правило, у дитячих іграх “ворогами” призначають слабших, і це може виявитися дитина з ООП). Можливо, варто змістити акцент від використання зброї на кіберзахист, волонтерство чи допомогу тим, хто цього потребують.
Якщо дитина гіперактивна, починати потрібно з ігор із простими правилами, ускладнюючи поступово. В активні ігри варто додавати вправи на концентрацію уваги (переказати правила, намалювати “класики”, шукати предмети). Після настільних ігор варто видати дитині приз чи інше заохочення. Корисними будуть ігри на чергування руху та завмирання (хованки, “заморожування”, імітація рухів тварин).
Якщо дитина не грається самостійно, треба навчити її цього. Для цього варто зрозуміти, у які ігри вона може гратися самостійно й навчити її в них грати, додати час на ігри в розкладі занять. Також потрібно поступово зменшувати присутність дорослого в грі (граємо, потім просто сидимо поруч, але не втручаємось, далі – “я відійду на хвилинку, а ти поки продовжуй”). Залишати у вільному доступі ігри та предмети для самостійних ігор та заохочувати її цікавість до них. Пропонувати нові різновиди ігрової діяльності, у тому числі і творчі завдання.
Принципи організації роботи з дітьми з ООП в корекційній групі:
Основні завдання корекційно- розвиткової роботи:
художньо- продуктивної діяльності;
Працюючи з дітьми з ООП , особливу увагу необхідно приділяти дидактичній грі. Адже , саме гра має дуже важливе значення в житті дитини,
сприяє її всебічному розвитку. В грі дитина розвивається, як особистість, у неї формують ті сторони, від яких залежатиме успішність у навчанні та в її подальшому житті. Під час гри можна краще розпізнати дитину, її характер, звички, творчі можливості.
Рекомендації щодо використання дидактичних ігор у роботі з дітьми з ООП:
У своїй роботі з дітьми велику увагу приділяємо розвитку дрібної моторики. Адже, дитина, яка має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї розвинуті пам’ять увага, мовлення. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати.
Для цього використовуємо підготовчі вправи, пальчикову гімнастику, пальчиковий театр, ігри – шнурівки, ігри з конструктивно – будівельним матеріалом, ігри з піском або « пісочну терапію» . Психологи стверджують, що пісок поглинає негативну енергію, стабілізує її емоційний стан. Також для розвитку дрібної моторики корисні заняття з ліплення. Виготовлення навіть простих фігурок з глини чи пластиліну потребує узгоджених рухів, позитивно впливає не лише на вдосконалення рухових функцій, а й на інші функції, зокрема, мовлення.
Важливою складовою в роботі з дітьми з ООП є використання сенсорних ігор. Вони допомагають дитині адаптуватися в колективі, поліпшують контактність з навколишнім середовищем, коригують небажану поведінку, розвивають дрібну моторику, покращують емоційний стан дитини, розкривають якомога ширший спектр відчуттів. Чудовим варіантом ігор є сенсорна коробка, яку ми виготовили та використовуємо у своїй роботі. Вона універсальна тим, що дає можливість дітям обстежувати, пересипати, сортувати, переливати, ховати і знаходити різні предмети. За допомогою сенсорної коробки дитина розвиває тактильні відчуття, творче і просторове мислення, фантазію, терпіння, координацію рухів.
У своїй роботі з дітьми педагоги використовують як традиційні, так і інноваційні методи та прийоми навчання та виховання. Нетрадиційні форми розкривають широкий спектр здібностей дитини, дозволяють створювати невимушені ситуації спілкування і максимально зацікавити дитину для спільної діяльності. Зокрема, це арт-терапевтичні методики:
Часто ці технології інтегровані, доповнюють одна одну. Використання цих технологій розвиває:
Працюючи з дітьми з ООП, потрібно толерантно ставитись до особливих дітей , але не зосереджувати увагу на її порушеннях, надавати індивідуальну підтримку, намагатись наблизити освітні завдання до потреб і можливостей дитини, сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе рівноправно в колективі однолітків.
Важливим аспектом у роботі з особливими дітьми є співпраця з батьками. Колектив нашої групи тісно співпрацює з батьками дітей : надають консультації та рекомендації , проводять бесіди, круглі столи, дні відкритих дверей. Педагоги докладають максимум зусиль для створення позитивної, дружелюбної атмосфери в групі. Завдяки спільній праці педагогів та їхніх родин можливе розкриття внутрішнього потенціалу дітей, їхнього комплексного розвитку в процесі соціальної адаптації.
Використана література
1.Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / Білан О. І., Возна Л. М., Максименко О. Л. та ін. – Тернопіль : Мандрівець, 2013.
2.Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років «Віконечко»/ Сак Т. В. та ін. – Київ, 2013.
3.Базовий компонент дошкільної освіти – Київ 2021 р.
4.Бєлєткова О.В. Учитель-логопед як організатор взаємодії учасників корекційного процесу./О.В.Бєлєткова// Логопед. – 2013. –С.2.
5..Ілляшенко Т. Затримка психічного розвитку дітей: причини виникнення та корекція. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Науково-методичний збірник / Т.Ілляшенко [за ред. Н. Софій, І. Єрмакова] – К. : Контекст, 2000.
6.Куницька Т.О. Дидактичні ігри для розвитку пізнавальної сфери дітей з інтелектуальною недостатністю. Практичний посібник. Камянець-Подільський:2014-88с.
7.Кулик В. Інтегроване навчання дітей з особливими потребами. – Дефектолог. – 2008. - №3.
8.Петрик Н. Корекційне навчання дітей з особливими потребами//Дефектолог. – 2009. - №1.
9.745 ігор для дошкільників / Уклад. Шевцова О.А. – Х.: Вид. група «Основа», 2014. – 366, (2) с. – (Серія «ДНЗ. Вихователю»).
Мета: розвиток сприймання
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід: Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку. Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.
Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід: Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі; Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.
Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.
Мета: розвиток дрібної моторики пальців рук.
Матеріал: прищіпки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід: Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.
Мета: розвиток комунікативних навичок.
Матеріал: надувний м'яч.
Хід: діти з ведучим стають у коло, ведучий тримає м'яч, потім він називає своє ім'я та ім'я того, кому кидає м'яч. Названа дитина повинна зловити м'яч, назвати своє ім'я і ім'я того, кому він кине м'яч.
Мета: розвиток уваги, довільності поведінки.
Хід: діти вільно пересуваються по кімнаті, але по плескам ведучого вони повинні зупиниться і перетворитися в лелеки: підняти одну ногу, руки в сторони, на два плески- перетворення в жабу (присісти, п'ять раз, ноги нарізно, між ногами руки). Три плеска дозволяють знову рухатися вільно.
Мета: удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід: розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.
Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».
Мета: розвиток емоційної сфери, вміння диференціювати емоції і почуття інших людей.
Матеріал: різноманітні малюнки.
Хід: діти уважно розглядають малюнки, а потім розкладають їх у два ряди - радість і смуток - в залежності від колірної гами.
Примітка: основне завдання дорослого- допомогти дітям розповісти про свої почуття, що виникли з приводу того чи іншого малюнка, пояснити, чому один малюнок вважають веселим, а інший - сумний.
Мета: розвиток уваги.
Хід: діти сідають у коло. Ведучий пропонує їм при слові «земля» опустити руки в низ, при слові «вода» - витягнути вперед, при слові «повітря» -поднять вгору, при слові «вогонь» - обертати кистями. Хто помилиться, виходить з гри.
Мета: розвиток уваги та просторового уявлення.
Матеріал: Дошка, крейда, олівець, папір А4
Хід: а) протягни руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»);
б) показати витягнутою рукою на названий предмет (стіл, вікно, книгу, іграшку тощо);
в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита, паперу А4).
Мета: розвиток дрібної моторики рук.
Хід: Розчепірити пальці, стиснути в кулак – розтиснути. З стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.
Мета: розвиток сприйняття і тактильної пам'яті.
Матеріал: мішок, різні дрібні іграшки, ручки.
Хід: дитині пропонують визначити на дотик, які речі знаходяться в мішку. Якщо дітей кілька, то завдання дещо інше: ведучий визначає на дотик предмет і описує його словами, а решта дітей повинні вгадати, що це за предмет.
Мета: розвиток дрібної моторики рук
Матеріал: пластилін
Хід: Скачувати з пластиліну кружечки, ланцюжки, палички, змійки, та різні фігури, можна запронувати дитині зліпити якійсь свій новий предмет та дати йому назву.
Мета: вправа для розвитку уваги та моторики рук .
Матеріал: дошка, крейда або олівець і папір.
Хід: Крейдою на дошці або олівцем на папері ведучий ставить дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки ставляться в різних напрямках).
Мета: розвиток рухової пам'яті у дітей.
Хід: Під веселу музику дорослий показує дітям який-небудь рух. Наприклад, присідає, встає і розводить руки в сторони. Дітям необхідно його повторити. Рухи можна ускладнювати і навіть придумати цікавий танець.
Мета: закріплення уявлення про тотожність.
Матеріал: однакові іграшки.
Хід: На столі розставляються набір предметів або іграшок. Дитині пропонується предмет і дається інструкція: «Знайди таку ж чашку (ляльку, машинку тощо)». Кількість предметів в наборі поступово збільшується від 3 до 6. Закріплюються уявлення про тотожність: такий же - інший, однакові - різні.
Мета: вивчення геометричних фігур та кольорів.
Матеріал: різнокольорові геометричні фігури.
Хід: На столі розкладаються різнокольорові геометричні фігури. Дитині пропонується знайти геометричну фігуру та назвати її колір.
Мета: розвиток зорового сприймання
Матеріал: картинки з фігурами Поппельрейтера
Хід: запропонувати дитині на картинці знайти всі фігури які він бачить, або запропонувати знайти конкретну фігуру. Можна ускладнити завдання, запропонувати знайти фігуру якої на картинці не має і подивитись зорієнтується дитина сказати що цієї фігури не має або ні.
Мета: розвиток уяви
Матеріал: картинки з малюнками на яких зображено предмети та їх тіні
Хід: запропонувати дитині знайти тінь до кожного предмета.
Мета: розвиток дрібної моторики та мислення.
Матеріал: шнурок та різнокольорові намистинки.
Хід: запропонувати дитині нанизати на шнурок всі намистинки, або нанизувати намистинки лише одного кольору.
Мета: розвиток моторно-слухової пам'яті.
Хід: діти стоять біля столу ведучого. Ведучий пропонує одній дитині проплескати все, що він їй простукає олівцем. Інші діти уважно слухають і оцінюють виконання жестами: піднімають догори великий палець, якщо плескання правильні, і опускають його вниз, якщо неправильні.
24 .« Плутанина»
Мета: розвиток уваги
Матеріал: картинки з малюнками «небилицями»
Хід: запропонувати дитині розглянути малюнки та пояснити що на них зображено неправильно.
Мета: розвиток мислення, визначення правильної періодизації.
Матеріал: картинки з зображенням (ранок, день, вечір, ніч), ( зима, весна, літо, осінь).
Хід: запропонувати дитині поглянути на зображення та правильно скласти правильну періодизацію, що за чим йде.
Мета: розвивати почуття єдності; учити позбуватися напруження.
Хід: діти утворюють коло.Вихователь учить дітей правильно вітатися. Вихователь.Подивіться будь-ласка, на свого сусіда, посміхніться йому, вклоніться іскажіть: «Вітаю», а зараз зробіть те саме із сусідом із другого боку. Згодом діти утворюють коло,вихователь пропонує торкнутися плечем сусіда з одного боку, а потім — іздругого; те саме можна зробити носиками, долоньками. Це ще один вид вітання —невербальне (тактильне).
Мета: розвивати почуття доброзичливості, уваги одне до одного.
Хід: діти утворюють коло. Вихователь пропонує дітям передати уявну посмішку з рук у руки по колу, посміхаючись одне одному і промовляючи до свого сусіда що-небудь приємне і хороше.
Мета: розвиток образної пам'яті.
Хід: слід починати з коротких речень, добре зрозумілих дитині, наприклад: кішка п'є молоко; книжка лежить на столі; капуста росте на городі; дівчинка сміється. Піктограми малює викладач. Потім діти за його малюнками відтворюють речення. З чотирьох років дитина сама може малювати піктограми.
Мета: розвиток образної пам'яті.
Матеріал: тенісний м'яч, шматок хутра, ложка, годинник, дерев'яний кубик, гумка, прапорець, фломастер (на вибір).
Хід: дитина закриває очі. Ведучий почергово дає які-не-будь предмети, які дитина спочатку мовчки всі обмацує, потім називає їх. Якщо вона не змогла визначити якогось із предметів, нехай опише, який він був на дотик (холодний чи теплий, важкий чи легкий, твердий чи м'який і т.д.).
Матеріал: крейда або дві мотузки
Мета: тренувати взаєморозуміння дітей.
Хід: ведучий проводить на підлозі дві паралельні лінії на відстані !І() см одна від одної. Це «міст», підним внизу — швидка «гірська річка». Назустріч одна одній наміст ступають по одній дитини. Не говорячи, їм необхідно порозумітися,розійтися і, не наступивши при цьому на лінію, пройти кожному у своєму напрямку. Наступити на лінію — означає зірватися вниз. Діти грають парами зі зміною партнерів.
Мета: розвиток спостережливості, пам'яті, комунікативності.
Хід: з групи дітей вибирають двох, ставлять їх спинами один до одного. Вони по черзі описують зовнішність один одного (очі, одяг тощо).Ведучий за потреби підкреслює зовнішні риси дітей ("Згадай, яка Маша гарна" і т.д.)
Мета: сприяти психологічному розвантаженню; виховувати доброту, та чутливість.
Хід: діти утворюють коло. Усі вони — «сонячні кошенята». Одна дитина — «сонечко». «Сонечко» по черзі торкається «сонячних кошенят» своїми «промінчиками», і кожен «кошенятко» каже йому будь-яке лагідне слово. Після того, як «сонечко» торкнеться всіх «кошенят» , воно пригадує все хороше, що казали про нього «кошенята». Гра повторюється, доки у ролі «сонечка» не побувають усі діти. Найуважнішим є те «сонечко», яке пригадає добрі слова всіх «кошенят».
Мета: розвиток пам’яті.
Матеріал: картинки з різноманітними зображеннями (на вибір).
Хід: вихователь показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив.
Мета: Закріплення знань про овочі і фрукти, розвиток дрібної моторики рук, кольоросприйняття, координації рухів.
Матеріал: баночки з кольоровими кришками, пластикові овочі та фрукти.
Хід : просимо дитину розсортувати в одну сторону овочі у іншу фрукти, також можна взяти дві баночки з кольоровими кришками і запропонувати розкласти овочі в одну банку з відповідним кольором кришечки, фрукти у іншу з відповідним кольором кришечки.
Мета: розвиток великої моторики
Матеріал: дошка, крейда
Хід:попросити дитину пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);
пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет.
Мета: розвиток великої моторики та рухової пам’яті.
Хід: ведучий виконує будь який рух, дитина по пам’яті повинна повторити всі рухи.
Мета: розвиток пам'яті.
Хід: дітям зачитують слова, а вони повинні повторити, починаючи з останнього слова: сон - ніс - ліс (ліс - ніс - сон); слон - біль - міль; ніч - піч - річ; сир - мир -вир; око - лоб - вухо і т.д.
Мета: розвиток мислення, закріплення знань про кольори
Матеріал: різнокольорові іграшки або якісь інші предмети (на вибір)
Хід: розкладаються різні предмети або іграшки контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори.
Мета: ознайомлення з протилежностями, розвиток уваги.
Хід:а) високий - низький. Діти йдуть по колу. Ведучий говорить: "Зараз ми будемо проходити ворота. Якщо я скажу, що ворота високі, ви будете продовжувати йти так само, як зараз, а якщо низькі, то нагнетесь. Той хто не нагнеться вчасно, виходить з гри".
б) важкий - легкий. Ведучий говорить: "Уявіть, що ви несете сумки. Сумка може бути легкою і важкою. Покажіть, як несуть важку сумку, тепер легку. А зараз будьте уважні, по моїй команді ви повинні нести сумку або як важку, або як легку".
Гру можна продовжувати, використовуючи пари слів: швидко - повільно, весело - сумно, жарко - холодно, темно - світло.
Мета: розвиток у дітей навичок самообслуговування, формування уміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її.
Матеріал: іграшкові лялькові меблі, посуд.
Хід: дитині пропонується обставити кімнату. Дається одна вказівка, дитина її виконує. Після цього дається інша вказівка. Наприклад: «Поставити шафу, диван, стіл, стільці» і т.п. «Посади ляльку. Дай їй тарілку. Налий туди борщ. Погодуй її. Прибери посуд. Поклади ляльку спати» і т.п. (кожного разу виконується тільки одна дія).
Мета: розвиток асоціативного мислення, короткочасної пам'яті.
Матеріал: картки з зображеннями квітки, ліжка,стола, кубиків, гребінця.
Хід:розкладають картки з різними зображеннями: квітка, ліжко, стіл, кубики, гребінець. Потім називають слова: свято, сон, обід, гра, волосся. Дитина-має підібрати картки, що викликають у неї асоціації з цими словами. Після цього слід показати дитині обрані картки; а вона має відтворити слова, які потрібно було запам'ятати через асоціації.
Мета: розвиток дедукції, креативного мислення.
Хід: назвати якнайбільше предметів і явищ, які можуть бути: червоними, залізними, круглими, скляними, безкінечними.
Мета: розвиток критичного та логічного мислення.
Хід: задаємо дитині наступні питання:
-Повторіть назви посуду: тарілка, лопата, каструля, ніж.
-Скільки ніг у карася?
-Скільки крил у поросяти?
-Скільки крил в індика?
-Скільки рук в їжака?
-Скільки олівців у порожній коробці?
Мета: розвиток логічного мислення, спостережливості.
Матеріал: лінійки, ложки, ґудзики, олівці, цвяхи, ємність з водою.
Хід: пропонуємо дитині вгадати, що з них потоне, а що ні. Далі перевіряємо, кидаючи їх у воду по черзі. Діти роблять висновок про те, з якого матеріалу зроблені предмети.
Мета: розвиток уміння виділяти властивості предметів, творчого мислення, мови.
Хід: потрібно придумати якнайбільше властивостей: яким буває будинок, дерево, автомобіль, корабель, метелик, кішка.
(Наприклад, будинок буває великим, маленьким, дерев'яним, новим, старим).
Мета: розвиток уваги, уяви, мислення, мовлення.
Хід: діти сидять у колі. Ведучий запитує по черзі кожну дитину: "Ким буде (чи чим буде) яйце, курча, хлопчик, жолудь, насінина, ікринка, гусениця, борошно, залізо, цегла, тканина, учень, хворий, дівчинка, брунька, цуценя, шкіра, теля, дошка, пташеня, козеня, ягня?"
Під час обговорення відповідей важливо підкреслити можливість кількох варіантів. Наприклад, з яйця може бути пташеня, крокодил, черепаха, змія й навіть яєчня. Виграє той, хто назве найбільше варіантів.
Мета: розвиток уяви, зняття рухового автоматизму.
Хід: ведучий стає в центр кола. У такт музиці (швидкій чи повільній) він виконує декілька різних танцювальних рухів, усі інші копіюють його танець. Потім ведучий торкається до будь-якого учасника, той виходить у центр, придумує свій танець і так далі по колу. Можна ускладнити завдання, пропонуючи дітям придумати танець бджілки, ведмедика, сонечка, вітру, вечірньої зірки, моря.
Мета: розвиток уяви.
Матеріал: будь які речі яким можна придумати друге життя.
Хід: Потрібно придумати друге життя непотрібним на перший погляд речам: великі коробки; порожні пластикові пляшки; використані фломастери; змальовані альбоми.
Мета: розвиток уяви, мислення, зв'язного мовлення.
Хід: "Вчитись ніколи ні в кого не пізно. Чого саме ви хотіли б навчитись у ведмедя, лисиці, білочки, сонечка?"
Освітній портал Сокальської громади Львівської області