---

---

Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 "Журавлик" Сокальської міської ради Львівської області

 

 

 

 

ПРОСВІТНИЦЬКА ПРОГРАМА

Авторська програма розвитку емоційного інтелекту у старших дошкільників

«ЕМОЦІЄЗНАВЦІ: ПІЗНАЮ СЕБЕ І СВОЇ ПОЧУТТЯ»

 

 

АВТОР: 

           НАТАЛІЯ  БОРОШОК

ПРАКТИЧНИЙ    ПСИХОЛОГ 

 

0964322108,  klishchnata@gmail.com

 

СОКАЛЬ 2025

 

АНОТАЦІЯ

до просвітницької програми

«Емоцієзнавці: пізнаю себе і свої почуття

 

Підготувала Борошок Наталія Володимирівна, практичний психолог

Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 "Журавлик" Сокальської міської ради Львівської області.

 

Програма «Світ емоцій: пізнаю себе і свої почуття» розроблена для розвитку емоційної грамотності, самосвідомості та психологічної стійкості дітей дошкільного віку. Вона поєднує сучасні підходи дитячої психології, арттерапії, казкотерапії та ігрових методів, що забезпечують м’яке й природне занурення у світ емоцій.

Зміст програми допомагає дітям навчитися розпізнавати, називати й виражати свої почуття, розуміти їх причини та знаходити безпечні способи регуляції. Захопливі історії, творчі завдання, рухові та рольові ігри створюють умови для розвитку емпатії, співпраці та навичок взаємодії з однолітками.

Програма особливо актуальна в умовах сучасних викликів та спрямована на підтримку ментального здоров’я дітей, формування внутрішньої стійкості та позитивного емоційного досвіду. Матеріали можуть використовувати психологи та педагоги ЗДО у груповій та індивідуальній роботі.

 

ЗМІСТ

Анотація до просвітницької програми «Емоцієзнавці: пізнаю себе і свої почуття …………………………………………………………………….............2

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМИ

1.1 Вступ..................................................................................................................4

1.2 Науково-методичне обґрунтування програми…………………….….……4

РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ПРОГРАМИ

2.1 Тематика та структура занять………………………………………………10

2.2 Тематичне планування та обладнання .......................………………...…...16

Заняття 1…………………………………………………………………………21

Заняття 2…………………………………………………………………………25

Заняття 3…………………………………………………………………………29

Заняття 4…………………………………………………………………………30

Заняття 5…………………………………………………………………………33

Заняття 6…………………………………………………………………………34

Заняття 7…………………………………………………………………………37

Заняття 8…………………………………………………………………………38

Заняття 9…………………………………………………………………………39

Заняття 10………………………………………………………….…….……….40

Заняття 11……………………………………………………………..………….43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................46

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..47

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМИ

1.1 Вступ

Сучасна система дошкільної освіти перебуває у процесі глибоких змін, спрямованих на формування всебічно розвиненої, гармонійної та психологічно стійкої особистості. Одним із ключових напрямів цього розвитку є становлення емоційного інтелекту, який визначає здатність дитини усвідомлювати, розуміти, виражати та регулювати власні емоції, а також розпізнавати емоційні стани інших людей.

Дошкільний вік — це особливий період становлення особистості, коли закладаються основи подальшого емоційного, соціального та морального розвитку. У цей час дитина формує уявлення про себе, інших людей, вибудовує моделі поведінки, вчиться співпереживати, довіряти, приймати рішення. Саме тому розвиток емоційної компетентності є необхідною умовою формування здорової, самостійної, доброзичливої та впевненої у собі дитини.

Теоретико-методологічні засади

Програма базується на сучасних психологічних та педагогічних підходах до розвитку емоційної сфери дитини:

• Д. Гоулмен, П. Саловей, Дж. Майєр — концепція емоційного інтелекту як інтегративної властивості особистості;

• Л. С. Виготський — ідея соціальної природи емоцій та провідної ролі спілкування у розвитку дитини;

• О. В. Запорожець, Л. І. Божович — концепція емоцій як регуляторів поведінки;

• К. Роджерс, Е. Фромм — гуманістичний підхід, що акцентує на самоприйнятті та безумовній підтримці дитини;

• сучасні напрями психотерапевтичної практики: арттерапія, казкотерапія, психогімнастика, ігрова терапія, релаксаційні методи.

1.2 Науково-методичне обґрунтування програми

Актуальність програми розвитку емоційного інтелекту у старших дошкільників обумовлена тим, що у сучасному світі діти зростають у динамічному, часто інформаційно перевантаженому середовищі, де емоційні навантаження, стреси та тривожні стани виникають дедалі частіше. Надлишок інформації, нестача живого спілкування, воєнні події, розлука з близькими, соціальна невизначеність — усе це впливає на емоційну сферу дитини. Тому завдання педагога та психолога полягає у створенні безпечного простору, де дитина може вільно виражати свої почуття, розуміти їх і навчатися саморегуляції.

Особливе місце в роботі з емоційною сферою дітей посідають арттерапевтичні методи:

• казкотерапія — як спосіб проживання та усвідомлення емоцій через образи й сюжети;

• кольоротерапія — як засіб самовираження та гармонізації внутрішнього стану;

• психогімнастика — як інструмент розвитку емоційної експресії та невербального розуміння;

• малювання емоцій, колажі, музично-рухові вправи, створення “карти настрою” — як шлях до усвідомлення власного емоційного досвіду.

Ці методики активізують природну потребу дитини у грі, творчості, спілкуванні, сприяють зниженню емоційної напруги, розвитку емпатії, самоприйняття, уміння регулювати свої стани.

Практичний психолог у закладі дошкільної освіти відіграє провідну роль у формуванні емоційної грамотності. Він допомагає дітям пізнати світ почуттів, створює умови для емоційно безпечного спілкування, розвиває навички взаємопідтримки та дружби, формує ресурсне мислення і впевненість у власних силах.

Розвиток емоційної компетентності старших дошкільників є не лише основою психологічного благополуччя, а й фундаментом успішного навчання в школі та соціальної адаптації у майбутньому. Саме тому реалізація програми «Емоцієзнавці» сприяє створенню позитивного емоційного середовища, підтримує ментальне здоров’я дітей та формує психологічно стійку особистість, готову до взаємодії зі світом і собою. Основою роботи є цикл занять «Емоцієзнавці», який поєднує арттерапію, казкотерапію, дихальні вправи та авторські метафоричні асоціативні карти “Емоцієзнавці”. Особливе місце відведено щоденній ритуальній вправі – «Щоденнику настрою». Підхід базується на принципах емоційно-безпечного середовища, прийняття, ненасильницького спілкування й самовираження через творчість.

Мета програми

Сприяти формуванню емоційної компетентності, психологічної стійкості та внутрішньої гармонії старших дошкільників шляхом інтеграції арттерапевтичних, ігрових, казкових і комунікативних методів у процес пізнання світу власних почуттів і почуттів інших людей.

Програма «Емоцієзнавці» покликана допомогти дітям:

• усвідомити, що всі емоції мають значення і жодна з них не є «поганою»;

• навчитися розпізнавати, називати та виражати свої емоції безпечно для себе та інших;

• розвинути емпатію, доброзичливість і навички взаємодії;

• сформувати відчуття внутрішнього спокою, впевненості та любові до себе;

• виховати готовність приймати інших людей і проявляти турботу.

Завдання програми:

1. Пізнавально-розвивальні завдання:

• Формувати у дітей базові знання про емоції та почуття (радість, сум, страх, злість, подив, нудьга, любов, сором, спокій, упевненість).

• Навчити розпізнавати емоційні стани за мімікою, інтонацією, поведінкою.

• Розвивати емоційний словник, щоб діти могли вербально висловлювати свої переживання.

• Формувати усвідомлення зв’язку між емоціями, тілом і поведінкою.

2. Емоційно-регуляційні завдання:

• Ознайомити дітей із різними способами самозаспокоєння (дихальні вправи, релаксація, творчість, тілесні рухи).

• Розвивати уміння виражати емоції соціально прийнятно (без агресії, образ чи руйнівних дій).

• Формувати навички емоційної саморегуляції — вміння заспокоїтись, переключитися, знайти підтримку.

3. Соціально-комунікативні завдання:

• Виховувати емпатію та чуйність, здатність розуміти почуття інших.

• Формувати дружні взаємини, навички співпраці, довіри й поваги.

• Вчити просити допомоги та підтримувати інших у складних емоційних ситуаціях.

• Розвивати почуття приналежності до спільноти («Я — частина світу»).

4. Особистісно-ціннісні завдання:

• Сприяти розвитку позитивного образу “Я”, самоприйняття та самоцінності.

• Формувати усвідомлення власних ресурсів та віри у власні сили.

• Виховувати відповідальність за свої дії й повагу до почуттів інших.

• Підтримувати оптимістичне сприйняття життя, відчуття радості та вдячності.

 Основна ідея програми:

Через гру, творчість і живе спілкування допомогти дітям пізнати себе, свої емоції та внутрішній світ, щоб кожен дошкільник відчув:

«Я можу бути різним — і все одно я хороший. Я важливий. Я можу впоратися!»

Цільова аудиторія програми

Програма «Емоцієзнавці» розроблена для дітей старшого дошкільного віку (5–6 років), які відвідують заклади дошкільної освіти та перебувають на етапі активного емоційного, соціального й особистісного розвитку.

 

Особливості віку:

Дошкільний період — це час інтенсивного формування емоційної сфери, самосвідомості та соціальних умінь. Діти цього віку:

• починають усвідомлювати свої почуття, але ще не завжди можуть правильно їх назвати або контролювати;

• активно виявляють допитливість, фантазію, бажання самовираження;

• чутливо реагують на похвалу, заохочення та підтримку з боку дорослих;

• прагнуть дружби, співпраці, визнання у групі;

• часто переживають емоційні коливання — від радості до гніву, від страху до сорому, не завжди розуміючи, як з ними впоратися.

Саме тому у старшому дошкільному віці надзвичайно важливо навчити дитину розпізнавати, приймати і виражати свої емоції у безпечний і конструктивний спосіб.

Для кого призначена програма:

1. Діти 5–6 років, які:

   • вчаться розуміти власні почуття;

   • мають труднощі у вираженні емоцій або схильні до емоційних вибухів;

   • відчувають тривожність, страх, невпевненість;

   • потребують розвитку комунікативних і соціальних навичок;

   • зростають у складних життєвих умовах (переживання війни, зміни середовища, втрату стабільності).

2. Практичні психологи, педагоги, вихователі, які прагнуть:

   • створити емоційно безпечне середовище у групі;

   • впровадити сучасні методи психопрофілактики та арттерапії;

   • сприяти розвитку емоційної грамотності, емпатії та психологічної стійкості дітей.

3. Батьки, які зацікавлені у формуванні у своїх дітей:

   • здорового емоційного фону;

   • доброзичливого ставлення до себе й інших;

   • навичок конструктивного спілкування та саморегуляції.

Форма організації занять:

• Групова робота (16-18 дітей) у формі інтерактивних занять, ігор, творчих майстерень;

• Індивідуальна робота з дітьми, які мають труднощі у сфері емоційного реагування або переживають стресові події;

• Спільна робота з батьками — консультації, арттерапевтичні завдання вдома, вправи для підтримки емоційного зв’язку.

 Програма «Емоцієзнавці: пізнаю себе і свої почуття» орієнтована на створення дружньої, безпечної атмосфери, де кожна дитина відчуває:

«Мої почуття важливі. Я можу їх розуміти, приймати і керувати ними.»

Вимоги до спеціаліста, який впроваджує програму

Програму «Емоцієзнавці: пізнаю себе і свої почуття» реалізує педагог-психолог, вихователь або практичний психолог, який має відповідну освіту, володіє знаннями вікової та дитячої психології, а також навичками організації ігрової, арттерапевтичної та комунікативної діяльності з дітьми дошкільного віку.

Спеціаліст повинен:

1. Розуміти особливості емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку, уміти вчасно розпізнавати прояви базових емоцій і підтримувати дитину в їхньому усвідомленні.

2. Володіти знаннями з емоційного інтелекту, основ арттерапії, казкотерапії, роботи з метафоричними асоціативними картками та ігровими методами.

3. Створювати безпечний психологічний простір, сприятливий для самовираження, відкритості та розвитку емпатії дітей.

4. Бути емоційно врівноваженим і відкритим до взаємодії, демонструвати приклад емоційної грамотності у власній поведінці.

5. Уміти застосовувати інтегровані форми роботи — поєднувати заняття з руховими, музичними, художніми та мовленнєвими активностями.

6. Підтримувати індивідуальний підхід до кожної дитини, враховуючи її темперамент, рівень емоційної чутливості, сімейне середовище та потреби.

7. Взаємодіяти з батьками, надавати рекомендації щодо розвитку емоційної компетентності дитини вдома, формувати партнерські відносини між родиною та закладом освіти.

8. Постійно підвищувати професійну компетентність, вивчати сучасні методики, брати участь у семінарах, тренінгах і супервізіях з питань розвитку емоційного інтелекту.

Принципи реалізації програми

Реалізація програми «Емоцієзнавці» ґрунтується на системі психолого-педагогічних, гуманістичних та особистісно орієнтованих принципів, які забезпечують гармонійний розвиток емоційної сфери старших дошкільників.

1. Принцип емоційної безпеки. Кожна дитина має право на прийняття, розуміння та підтримку. Під час занять створюється атмосфера довіри, у якій дитина може вільно висловлювати свої почуття без страху бути осудженою чи покараною.

2. Принцип прийняття та безумовної цінності дитини. Дорослий приймає дитину такою, якою вона є, визнаючи цінність її почуттів, досвіду та способів реагування. Акцент робиться не на «правильності» емоцій, а на їх усвідомленні й розумінні.

3. Принцип природовідповідності. Методи й форми роботи відповідають віковим та індивідуальним особливостям дітей, їхньому рівню емоційного та пізнавального розвитку, потребі в грі, русі, фантазії й творчості.

4. Принцип ігрової діяльності. Емоційне навчання відбувається через гру – природний для дошкільників спосіб пізнання себе і світу. Ігрові ситуації, театралізовані вправи, рухливі ігри та рольові моделі сприяють глибокому проживанню емоцій.

5. Принцип творчої активності. Розвиток емоційного інтелекту пов’язується з мистецтвом, малюванням, музикою, рухом, словом. Арттерапевтичні методи допомагають дитині проявляти емоції у безпечній і креативній формі.

6. Принцип суб’єктності дитини. Дитина розглядається як активний учасник освітнього процесу. Вона має право обирати, висловлювати думку, проявляти ініціативу й досліджувати власні почуття у взаємодії з дорослим.

7. Принцип партнерської взаємодії. У роботі важливе партнерство між педагогом, дитиною та батьками. Дорослий не нав’язує готові рішення, а м’яко супроводжує дитину в пізнанні власного емоційного світу.

8. Принцип цілісності розвитку. Емоційна компетентність розглядається у взаємозв’язку з когнітивним, мовленнєвим, соціальним та духовно-моральним розвитком дитини. Заняття інтегрують різні сфери розвитку.

9. Принцип позитивної підтримки. Акцент робиться на розвитку сильних сторін, ресурсів і здібностей дитини. Педагог сприяє формуванню віри у власні можливості, почуття радості від навчання та взаємодії.

10. Принцип безперервності та наступності. Розвиток емоційного інтелекту відбувається поступово, із послідовним ускладненням змісту. Програма може бути продовженням у молодшій школі через подібні інтеграційні заняття.

 

 

РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ПРОГРАМИ

2.1 Тематика та структура занять

Програма «Емоцієзнавці» реалізується у формі інтегрованого циклу занять із розвитку емоційної компетентності дітей старшого дошкільного віку (5–7 років). Вона поєднує елементи арттерапії, казкотерапії, психогімнастики, ігрової діяльності та творчих вправ.

Загальна тривалість програми — 11 тематичних занять (по 30–35 хвилин), які можуть проводитися 1–2 рази на тиждень у групі або індивідуально. Кожне заняття має емоційно-тематичну спрямованість і містить ігрову, творчу, аналітичну та релаксаційну частини.

Тематичний план занять:

№	Тема заняття	Основний акцент
1	Я і мої емоції	Вступ до світу емоцій. Знайомство з МАК
2	Радість живе у мені	Відчуття щастя, вдячність
3	Коли мені сумно	Вправа на прийняття суму і втрат
4	Що робити зі злістю?	Безпечне проживання та вираження злості
5	Мені страшно, але я не сам	Робота зі страхами і тривожністю
6	Подив і захоплення — світ цікавий	Допитливість, натхнення
7	Любов і дружба в моєму серці	Прив’язаність, турбота, тепло
8	Сором і винуватість	Самоприйняття, межі, «я — ок»
9	Спокій — мій внутрішній острів	Навички самозаспокоєння, дихальні вправи
10	Я можу впоратися	Ресурси, впевненість, стійкість
11	Свято емоцій. Я — частина світу	Інтеграція тем. Створення «карти емоцій»

Особливе місце відведено щоденній ритуальній вправі — «Щоденнику настрою»

Мета: навчити дітей усвідомлювати й вербалізувати власні емоційні стани, сприяти розвитку емоційного інтелекту.

Матеріали: велике коло з написом «Мій настрій», розділене на сектори із зображеннями різних настроїв (веселий, грайливий, сумний, сердитий, сонний); для кожної дитини — прищіпка з її фотографією.

Хід вправи:

• Щоранку кожна дитина прикріплює свою прищіпку до сектора, який відповідає її настрою.

• Психолог або вихователь коротко обговорює вибір дитини:

“Ти сьогодні радієш — чудово! Що тебе так потішило?”
“Твій настрій сьогодні спокійний — це гарно, ти готовий до роботи.”

• Наприкінці заняття діти можуть змінити положення прищіпки, якщо настрій змінився.

Психологічний ефект:

• розвиток саморефлексії;

• нормалізація емоційного фону групи;

• зміцнення довіри між дитиною й психологом;

• відстеження динаміки настроїв упродовж тижня чи місяця.

Структура заняття:

1. Привітання (щоденник настрою)

2. Казка або історія дня (терапевтична казка з темою заняття)

3. Творче завдання – малювання, аплікація, створення амулета/оберега емоцій, кольоровий дихальний малюнок тощо

4. Емоційна гра/руханка – коротка динамічна вправа на рухове проживання емоції

5. Підсумок, обговорення, ритуал завершення – "Що я сьогодні зрозумів?", ритуал спокою, обійми серця

Форми та методи роботи

• інтерактивні заняття («емоційні подорожі», «ігри з настроєм»);

• психогімнастика, ігри-драматизації, дихальні вправи;

• використання казкотерапії, кольоротерапії, музикотерапії;

• робота з «Щоденником настрою»;

• арттерапевтичні техніки (малювання, ліплення, створення колажів).

Опис вимог до матеріально-технічного оснащення закладу для реалізації програми

Ефективне впровадження програми розвитку емоційної компетентності дошкільників потребує створення емоційно безпечного, естетичного та функціонального середовища, яке стимулює творчість, спілкування, самовираження та відчуття комфорту у дітей.

1. Просторово-предметне середовище

Приміщення для занять має бути:

• світлим, добре провітреним, із можливістю створювати затишну атмосферу (світильники з м’яким світлом, жалюзі, килимок, подушки, пуфи);

• адаптованим для групової та індивідуальної роботи (мобільне розміщення меблів);

• безпечним і привабливим для дітей (яскраве, але гармонійне оформлення, наявність елементів природи — рослин, зображень тощо).

Бажано облаштувати спеціальний куточок “Емоційної безпеки” або “Куточок спокою”, де дитина може усамітнитися, відпочити, заспокоїтись.
У ньому можуть бути:  м’які іграшки, подушки, ковдрочки, антистресові предмети, сенсорні баночки, малюнки дітей, спокійна музика.

2. Матеріали для арттерапевтичних занять

Для реалізації арттерапевтичного компоненту необхідно забезпечити:

• набір кольорового паперу, картону, фломастерів, олівців, фарб (гуаш, акварель);

• пластилін, кінетичний пісок, глина або солоне тісто для ліплення;

• ножиці із заокругленими краями, клей, серветки;

• набори наклейок, стразів, природних матеріалів (листя, камінці, гілочки);

• великі аркуші ватману для колективних творчих робіт (наприклад, «Карта емоцій», «Дерево почуттів»);

• індивідуальні альбоми або “Щоденники настрою” для дітей.

3. Матеріали для ігрових і психогімнастичних вправ

• набори метафоричних асоціативних карток “Емоції” (можна авторські);

• м’які м’ячі різного розміру, стрічки, хустинки, обручі;

• дзеркала для вправ “емоційного відображення”;

• плакати або картки із зображенням емоцій (радість, сум, страх, злість, подив, спокій);

• музичні інструменти (бубни, маракаси, ксилофони) для музикотерапевтичних елементів;

• елементи костюмів, маски для рольових ігор.

4. Матеріали для казкотерапії та релаксацій

• тематичні казки (авторські або добірки казкотерапевтичних історій про емоції);

• ширма або невеликий ляльковий театр для постановок;

• фігурки персонажів, пальчикові ляльки, м’які іграшки;

• аудіозаписи спокійної інструментальної музики, звуків природи;

• ароматична лампа (для створення відчуття затишку, за потреби — з безпечними дитячими ароматами, наприклад лаванди чи ванілі).

5. Технічне оснащення

• мультимедійне обладнання (проєктор, ноутбук або інтерактивна панель) для демонстрації відео, казок, ілюстрацій;

• колонки для музичного супроводу та звуків природи;

• принтер або плотер для виготовлення роздаткових матеріалів, карток, шаблонів;

• фотоапарат або планшет для фіксації творчих робіт дітей.

6. Додаткові ресурси

• папки або альбоми для зберігання дитячих робіт;

• бланки спостережень, анкет для батьків, діагностичних карт;

• матеріали для роботи з батьками (пам’ятки, рекомендації, буклети);

• спеціальні арт-набори для індивідуальної корекційної роботи з дітьми, які мають емоційні труднощі.

7. Організаційні умови

• оптимальна кількість дітей у групі для проведення занять — 8–12 осіб;

• тривалість заняття — до 35 хвилин, із чергуванням активних і спокійних форм діяльності;

• наявність у фахівця можливості зберігати матеріали окремо у шафах або контейнерах, щоб забезпечити порядок і швидку підготовку до заняття.

Опис проведення апробації програми

Мета апробації: Перевірити ефективність, результативність і практичну значущість програми «Емоцієзнавці: пізнаю себе і свої почуття» у формуванні емоційної компетентності старших дошкільників, визначити рівень її впливу на розвиток емоційного інтелекту, соціальних навичок і внутрішньої стійкості дітей.

База проведення апробації

Апробація програми здійснювалася протягом жовтня - листопада 2025-2026 н.р. на базі Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 "Журавлик" Сокальської міської ради Львівської області у старших групах.
Участь у апробації взяли:

• практичний психолог;

• вихователі старших груп, які брали участь у спостереженнях і допоміжній діяльності;

• діти (16–18 осіб у групі) — учасники програми;

• батьки — залучалися до консультативно-просвітницької роботи (анкетування, обговорення, рекомендації).

Тривалість апробації

Апробаційний період тривав 2 місяці (11 занять, проведених 2 рази на тиждень). Заняття проходили у формі ігрових, арттерапевтичних та інтегрованих психологічних практик.

Етапи апробації

1. Підготовчий етап

• Добір дітей для участі (з урахуванням психологічного стану, рекомендацій педагогів та згоди батьків).

• Проведення вступної діагностики емоційної сфери дітей:

• спостереження за емоційними реакціями;

• бесіди та проективні методики (“Моє обличчя радості”, “Як я показую злість”, “Що мене засмучує”);

• аналіз соціальної взаємодії в групі.

• Ознайомлення педагогічного колективу з програмою, завданнями та методами її реалізації.

2. Основний етап (реалізація програми)

• Проведення системи занять відповідно до структури програми (10 основних тематичних блоків + підсумкове заняття “Свято емоцій”).

• Використання комплексного підходу:

• ігрові методи (“Емоційні дзеркальця”, “Передай настрій”, “Мій друг-дракон”);

• арттерапія (малювання емоцій, колективні колажі, пластилінові історії);

• казкотерапія (авторські терапевтичні казки: “Сонечко, що загубило промінці”, “Про краплинку Емоцію” тощо);

• дихальні та релаксаційні практики (“Повітряна кулька”, “Дихання метелика”, “Хвилька спокою”);

• психогімнастика і рухливі ігри, спрямовані на зняття напруги, розвиток тілесної усвідомленості.

• Залучення дітей до творчої співпраці, розвитку навичок самовираження, взаєморозуміння та підтримки.

3. Підсумковий етап

• Проведення підсумкової діагностики, аналогічної до первинної, для визначення динаміки змін у дітей.

• Організація «Свята емоцій: Я — частина світу», на якому діти презентували власні напрацювання, малюнки, «Карту емоцій», ділилися своїми почуттями й здобутими знаннями.

• Проведення зворотного зв’язку з педагогами та батьками (анкетування, спостереження) для визначення ефективності програми.

 Критерії ефективності апробації

1. Пізнавальний компонент:

   • діти вміють називати та розрізняти основні емоції (радість, сум, страх, злість, подив, спокій, сором, любов);

   • розуміють причини виникнення почуттів та їх значення.

2. Емоційно-поведінковий компонент:

   • дитина здатна виражати емоції без агресії;

   • знижено рівень тривожності, імпульсивності;

   • розвинуто навички саморегуляції.

3. Соціальний компонент:

   • покращилися стосунки в групі, зросла емпатія, взаємодопомога;

   • діти стали уважнішими до почуттів інших, проявляють турботу і доброту.

4. Творчо-рефлексивний компонент:

   • дитина здатна осмислювати свій стан і передавати його через малюнок, казку, рух;

   • виявляє бажання брати участь у колективних артпроєктах.

 Результати апробації (за спостереженнями психолога)

• 80–90% дітей почали частіше вербалізувати свої емоції (“мені радісно”, “я злюсь, бо…”);

• покращився рівень самооцінки і впевненості;

• спостерігається підвищення рівня соціальної взаємодії і довіри;

• діти демонструють більшу врівноваженість у стресових ситуаціях.

Висновок

Апробація показала, що програма «Емоцієзнавці: пізнаю себе і свої почуття» є ефективним інструментом розвитку емоційного інтелекту дошкільників. Вона забезпечує інтеграцію емоційної, когнітивної і соціальної сфер, формує навички саморегуляції, підвищує рівень психологічної стійкості, а також створює позитивне емоційне середовище у групі.

Очікувані результати реалізації програми

Реалізація програми «Емоцієзнавці» спрямована на формування в дітей старшого дошкільного віку емоційної грамотності, емпатії, уміння усвідомлювати, регулювати та конструктивно виражати власні почуття.

У результаті впровадження програми очікується:

1. Емоційна сфера

• діти розпізнають основні емоції (радість, сум, страх, злість, подив, сором, спокій, любов/дружба, нудьга, захоплення);

• розуміють причини виникнення емоцій у себе та інших;

• уміють вербалізувати свій емоційний стан (називати словами, описувати);

• демонструють уміння регулювати інтенсивність емоцій (заспокоїтися, зняти напругу, знайти ресурс).

2. Соціальна компетентність

• проявляють доброзичливість, повагу, співчуття, готовність допомагати;

• розвивають навички ефективного спілкування, слухання, конструктивного вирішення конфліктів;

• уміють працювати в парі та групі, проявляють ініціативу у спільній діяльності;

• усвідомлюють власну роль у групі, відповідальність за свої дії.

3. Когнітивна сфера

• збагачують уявлення про емоції, почуття, стан людини через ігри, казки, метафоричні карти, мистецькі завдання;

• розвивають емоційне мислення, спостережливість, здатність аналізувати поведінку;

• виявляють інтерес до пізнання себе, своїх реакцій, уподобань і можливостей.

4. Творча та рефлексивна сфера

• виявляють творчість у вираженні емоцій через малювання, рух, музику, рольові ігри;

• уміють рефлексувати свої почуття та стан після занять;

• формують позитивний образ себе, адекватну самооцінку, почуття власної гідності.

5. Для педагогів та батьків

• підвищується рівень психолого-педагогічної культури у сфері розвитку емоційної компетентності дітей;

• удосконалюються навички створення емоційно безпечного, підтримувального освітнього середовища;

• формується партнерська взаємодія між педагогами, психологами та батьками у вихованні емоційно зрілої особистості.

 

 

2.2 ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ

 

	№	Вид роботи		Трива- лість (хв.)			Обладнання
	ЗАНЯТТЯ 1. "Я і мої емоції"
	1.	Вітання		5		Велике коло з написом «Мій настрій», розділене на сектори із зображеннями різних настроїв (радісний, грайливий, сумний, сердитий, сонний); для кожної дитини — прищіпка з її фотографією.
	2.	Вправа «Подих дракончика»		3		маленький паперовий віялко-дракончик (можна зробити з гармошки паперу); мильні бульбашки або легкі стрічки/пір'їнки для подиху;
	3.	Казка дня: "Про краплинку Емоцію"		10		Терапевтична казка
	4.	Ігри на розуміння емоцій: Гра "Емоційні історії" та Гра "Хто це почувається так?"		7		-
	5.	Психогімнастика: "Танець емоцій"		3		Ноутбук, колонки
	6.	Релаксаційна техніка "Хмаринка мого настрою"		5		-
	7.	Підсумок. Ритуал завершення		2		-
	ЗАНЯТТЯ 2. «Радість живе у мені»
	1.	Вітальне коло		2		м’яка іграшка
	2.	Обговорення: «Що таке радість?»		3		-
	3.	Казкотерапія: «Сонечко, що загубило промінці»		10		Шаблон промінців для кожної дитини (додаток 1), кольорові олівці, ножниці, терапевтична казка
	4.	Гра «Смішинка-Розсмішинка»		3		-
	5.	Дихальна вправа: «Спокійна рибка»		2		Ноутбук, колонки
	6.	Малюнок «Мій сьогоднішній настрій»		8		•       шаблон з порожнім обличчям (контур голови — без очей, брів, рота) (додаток 2); •       кольорові олівці, фломастери, крейда; •       наочність із прикладами емоцій (сум, радість, злість, страх, подив); •       палітра «кольорів емоцій» (можна зробити разом із дітьми або запропонувати готову).
	7.	Завершення. Коло вдячності		2		-
ЗАНЯТТЯ 3. «Коли мені сумно»
1.			Вітальне коло	3	-
2.			Обговорення теми смутку і втрати	7	-
3.			Арттерапевтична вправа: «Листок смутку	10	Білий папір, різнокольорові олівці
4.			Гра на ресурс: «Подарунок радості»	3	-
5.			Дихальна вправа: «Обіймаю сум»	2	-
6.			Вправа на вдячність: «3 хороші речі»	3	-
7.			Заключне коло	2	-
ЗАНЯТТЯ 4. Що робити зі злістю?
1.			Вітальне коло	2	-
2.			Міні-розмова: «Що таке злість?»	3	-
3.			Гра-руханка «Розсерджений лев»	5	-
4.			Дихальна вправа «Дихаємо, як дракон»	7	-
5.			Гра «Подушка злості»	4	Подушка для кожної дитини
6.			Вправа «Перетворюємо злість на силу»	5	-
7.			Завершальне коло «Мій секрет приборкання злості»	4	-
ЗАНЯТТЯ 5. «Коли я боюся»
1.			Вітальне коло	2	-
2.			Гра «Хто сховався в страху?»	3	Картки з намальованими тінями
3.			Арт-терапевтична вправа «Мій страх і мій захисник»	10	Білі аркуші, кольорові олівці
4.			Вправа на релаксацію «Магічна ковдра безпеки»	5	Ковдра, музика
5.			Дихальна вправа «Свічечка»	2	Свічка
6.			Гра «Скарб у печері»	5	Стіл накритий тканиною, стікери, цукерки, смайлики
7.			Підсумкове коло «Камінчик сили»	3	Гарний камінчик
ЗАНЯТТЯ 6. Нудьга і цікавість — я можу знайти щось нове!
1.			Вітальне коло «Привіт, цікавий світе!»	2	Мікрофон
2.			Арт-терапевтична казка «Нудьга, що шукала пригоди»	5	Аркуш-шаблон із сірою фігуркою (хмаринка, крапля чи кулька, додаток 3), кольорові олівці
3.			Гра-руханка «Перетворювачі нудьги»	3	-
4.			Гра «Детективи природи»	5	Лупи (іграшкові або справжні)
5.			Релаксація «Кріселко спокою і фантазії»	2	-
6.			Досліди для подиву (разом із психологом)	10	Склянки, вода, дзеркальця, сода, барвник, оцет, молоко, ватні палички, мило, тарілки
7.			Підсумкове коло «Моє здивування дня»	3	-
ЗАНЯТТЯ 7. Любов і дружба в моєму серці
1.			Вітальне коло	3	М’яка іграшка-символ «сердечко»
2.			Бесіда «Що таке дружба?»	5	-
3.			Арт-терапія «Сердечко для друга»	10	Паперове сердечко, різнокольорові олівці (додаток 4)
4.			Гра «Павутинка дружби»	3	Клубок ниток
5.			Руханка «Обійми-дружби»	3	-
6.			Релаксаційна вправа «Тепле сердечко»	3	-
7.			Підсумок та завершення	3	-
ЗАНЯТТЯ 8. Сором і винуватість. Самоприйняття, межі, «Я — ок»
1.			Вітальне коло «Я такий, як є»	2	-
2.			Казко-терапія «Кошеня, яке боялося»	3	Казка про кошеня
3.			Дослід «Вода і фарби»	7	Склянки, вода, фарба
4.			Гра «Мої кордони»	3	Нитки або крейди
5.			Гра «Що можна виправити»	6	Білі аркуші, наліпки, кольорові олівці
6.			Руханка «Я — ок, і ти — ок»	5	-
7.			Підсумкове коло «Я собі подобаюсь, бо…»	4	-
ЗАНЯТТЯ 9. «Спокій - мій внутрішній острів»
1.			Привітання – гра «Тиха хвиля»	3	-
2.			Бесіда «Що таке спокій?»	5	-
3.			Казкотерапія. «Внутрішній острів»	5	Казка
4.			Дихальна вправа «Квітка і свічка»	3	-
5.			Арт-терапія «Мій внутрішній острів»	6	Білі аркуші, кольорові олівці, кольоровий пісок, шматочки тканини, пластилін
6.			Експеримент «Чарівний сніг у баночці»	5	Прозора баночка з водою, блискітки/конфетті, клей
7.			Завершення – коло «Дарую спокій»	3	-
ЗАНЯТТЯ 10. «Я можу впоратися»
1.			Привітання. Ритуал впевненості	2	-
2.			Казкотерапія «Маленький Кораблик»	5	Казкова ілюстрація Короблика
3.			Арттерапія «Мій ресурсний камінчик»	10	Камінчики, кольорові фарби або фломастери
4.			Дихальна вправа «Мильні бульбашки»	3	Мильні бульбашки
5.			Дослід «Склянка стійкості»	5	Склянка з водою, ложка солі, ложка цукру, лимон
6.			Релаксація «Моє сильне дерево»	3	-
7.			Підсумок і ритуал завершення	2	-
ЗАНЯТТЯ 11. «Свято емоцій. Я — частина світу»
1.			Привітання «Колесо радості»	2	-
2.			Гра «Живі емоції»	5	-
3.			Арттерапевтична вправа «Карта емоцій	7	Великий ватман у формі серця/квітки/острова, кольорові олівці, вирізані символи емоцій (сонечко — радість, хмарка — сум, вогник — злість, зоря — подив тощо).
4.			Гра «Мікрофон добрих слів»	3	Мікрофон
5.			Дослід «Кольорова вода емоцій»	5	Кілька склянок із водою, харчові барвники (червоний, жовтий, синій).
6.			Релаксація «Кулька спокою»	3	-
7.			Підсумок заняття. Свято емоцій: Танок дружби	5	-

 

 

                                             ЗАНЯТТЯ 1: "Я і мої емоції"

Мета:

• Ознайомити дітей з поняттям, що таке емоція.

• Формувати навички розпізнавання емоцій у себе та інших.

• Створити довірливу атмосферу для майбутньої роботи з емоціями.

• Навчити дітей елементарним навичкам керування емоціями.

Обладнання:

• "Щоденник настрою"

• Папір, олівці, фломастери

• Аудіозапис музики

• Казка "Про краплинку Емоцію"

• Роздруківки з дракончиком Пухликом

1. Привітання (5 хв) Вправа “ЩОДЕННИК НАСТРОЮ”

Мета: навчити дітей усвідомлювати й вербалізувати власні емоційні стани, сприяти розвитку емоційного інтелекту.

Матеріали: велике коло з написом «Мій настрій», розділене на сектори із зображеннями різних настроїв (радісний, грайливий, сумний, сердитий, сонний); для кожної дитини — прищіпка з її фотографією.

Хід вправи:

• Щоранку кожна дитина прикріплює свою прищіпку до сектора, який відповідає її настрою.

• Психолог або вихователь коротко обговорює вибір дитини:

“Ти сьогодні радієш — чудово! Що тебе так потішило?”
“Твій настрій сьогодні спокійний — це гарно, ти готовий до роботи.”

• Наприкінці заняття діти можуть змінити положення прищіпки, якщо настрій змінився.

 

2. Вправа «Подих дракончика»

Мета:

• навчити дітей усвідомленому диханню;

• знизити рівень тривожності;

• покращити саморегуляцію;

• активізувати уяву.

 Хід вправи:

1. Вступ (1 хв):

   Психолог каже:

«Сьогодні ми з вами зустрінемось з добрим драконом на ім’я Пухлик. Він не вогняний, а дихальний — вміє видихати легеньке повітря, щоб заспокоїти себе. А ви хочете навчитися так само дихати, як наш друг-дракончик?»

2. Вправа з уявою та диханням (2 хв):

Психолог демонструє рухи та супроводжує словами: «Станьте або сядьте зручно, спинка рівна. Уявіть, що в середині вас живе маленький дракончик. Щоб він не хвилювався — потрібно йому допомогти дихати правильно.»

Вдих (через ніс): «Зробимо повільний вдих носиком — уявіть, що дракончик нюхає квіточку…» (руки зображають квітку перед обличчям — вдих 3 секунди). Затримка: «Тримай запах у носику… 1, 2…». Видих (через рот):

«А тепер дуймо, як дракончик, на хмаринку…» (повільний видих 4–5 секунд — на пір’їнку або стрічку, щоб вона рухалась). Повторити 3–4 рази. Можна змінювати образи: дмухати на бульбашку, на вогник свічки, на кульбабу.

 Варіації в грі:

• «Подуй на хвіст дракончика»: дитина дує на стрічку, прив’язану до олівця (імітація хвоста).

• «Розбуди сонного дракончика»: потрібно повільно вдихати, щоб «розбудити» плюшевого дракончика, який «спить» (іграшка лежить на животику дитини, і вона спостерігає за її рухом під час дихання).

         Завершення:

Психолог запитує: «А як ви себе зараз почуваєте? Чи стало спокійніше? Хто запам’ятав, як дихає наш Пухлик-дракончик?»

 Порада: Можна дати дітям на згадку маленькі «драконові дихалки» — кольорові пір’їнки або малюнок з інструкцією, щоб тренувались вдома.

3. Терапевтична казка: "Про краплинку Емоцію" (10 хв)

Жила собі в чарівній Хмаринці маленька краплинка. Звали її Емоція. Вона була дуже допитливою і вирішила мандрувати світом. Спершу вона зустріла Сонечко, що ніжно її зігріло. "Мені так приємно і тепло! Це – РАДІСТЬ!" — зраділа краплинка. Та раптом набігли сірі хмари. Краплинці стало сумно, бо Сонечко зникло. "О, це – СУМ... Я хочу назад до Сонечка," – сказала вона. Коли краплинка летіла далі, вітер налякав її гучним гуркотом. "Я боюся! Це – СТРАХ..." — прошепотіла вона. А потім вона зустріла іншу краплинку, яка її штовхнула. "Гей! Це було неприємно!" — закричала Емоція. "Це – ЗЛІСТЬ!"
          Краплинка дізналася: кожна емоція – це частинка її. Всі вони важливі. І коли їх розуміти – можна краще дбати про себе. Краплинка повернулась додому щаслива: тепер вона знала, що всі емоції мають значення, і кожна з них щось підказує серцю.

Інструкції до казки:

• Прочитайте казку з яскравими емоційними інтонаціями.

• Обговорення після кожної емоції: "Що відчувала краплинка? А ти коли таке відчував/ла?"

• Запитання до дітей:

• Яку емоцію ти відчуваєш найчастіше?

• Що тобі допомагає, коли ти злишся / сумуєш?

• Яка емоція тобі подобається?

4. 4. Ігри на розуміння емоцій (7 хв)

Гра "Емоційні історії"

• Психолог починає історію: "Одного разу хлопчик/дівчинка прокинувся/прокинулася… і відчув(ла)..."

• Діти по черзі продовжують розповідь, додаючи нову емоцію.

Хід гри:

1. Психолог починає історію словами:

2. "Одного разу хлопчик/дівчинка прокинувся/прокинулася і відчув/відчула..."

3. Кожна дитина додає по одному реченню з новою емоцією чи подією, яка могла викликати цю емоцію.

4. Гра триває, поки діти мають ідеї. Наприкінці історії можна запитати:

   – Як почувався герой на початку, а як – наприкінці?

   – Яка емоція була найсильнішою?

 Варіанти початків історій:

1. "Одного разу хлопчик Матвій прокинувся і відчув радість..."

2. "Дівчинка Оленка сиділа біля вікна і раптом їй стало сумно..."

3. "Маленький Левко побачив щось у шафі і відчув страх..."

4. "На день народження Артем отримав подарунок і був дуже здивований..."

5. "У Марічки зламалась улюблена іграшка, і вона відчула злість..."

6. "Після обіймів з мамою Софійка відчула спокій і любов..."

7. "Коли Ілля залишився вдома один, йому стало тривожно..."

8. "Аня йшла до садка і відчувала сором, бо забула змінне взуття..."

Гра "Хто це почувається так?"

• Психолог описує ситуацію (наприклад: дитина втратила іграшку). Діти мають відгадати, яку емоцію вона відчуває.

Хід гри:

1. Психолог читає або розповідає ситуацію з життя дітей.

2. Діти мають вгадати, яку емоцію відчуває персонаж, і пояснити, чому саме так.

3. Можна використовувати картки з емоціями, дошку чи «емоційний термометр» для вибору відповіді.

Приклади ситуацій та можливих емоцій:

Ситуація	Можлива емоція
Дитина загубила улюблену іграшку.	Сум
Мама обійняла дитину після дня в садочку.	Радість, спокій
Дитина вперше вийшла на сцену перед іншими.	Страх, хвилювання
Дитина посварилася з другом.	Злість, образа
Вчора мама пообіцяла піти в зоопарк, а сьогодні забула.	Розчарування
Хлопчик побачив нову гру, яку дуже хотів.	Радість, захоплення
Дитина зламала вазу, і не зізналась.	Сором, тривога
Після того як поділилася цукерками, отримала подяку.	Задоволення, гордість
Дівчинка побачила павука.	Страх
Малюк отримав несподіваний подарунок.	Подив

 

 Порада психологу:
Після кожної гри обов’язково дайте дітям висловитись:

• Чи траплялося з вами щось подібне?

• Як ви почувалися тоді?

• Що допомогло впоратися з цією емоцією?

5. 5. Психогімнастика: "Танець емоцій" (3 хв)

Інструкція:

• Ввімкніть музику. Називайте емоцію — діти мають показати її тілом:

• Радість — стрибки, легкі рухи

• Сум — повільні, м’які рухи

• Злість — кулачки, напруження

• Страх — згорнутися, захистити себе руками

6. 6. Релаксаційна техніка "Хмаринка мого настрою" (5 хв)

• Діти лягають або сідають зручно.

• Психолог говорить спокійним голосом: "Уяви хмаринку. Вона така, як твій настрій. Якого вона кольору? Вона пливе по небу... Твій настрій пливе разом із нею..."

• Плавне завершення з диханням.

7. 7. Підсумок. Ритуал завершення (2 хв)

• Заповнення "Щоденника настрою": вибери, як ти себе почуваєш зараз.

• Побажання в колі: "Я бажаю тобі..." (кожен говорить сусіду справа)

• Вправа "Обійми серця" – діти обіймають себе, кажуть: "Я люблю себе таким/такою, як я є"

ЗАНЯТТЯ 2: «Радість живе у мені»

 Мета: Розвивати вміння розпізнавати й виражати радість, формувати навички вдячності, підтримувати ментальне здоров’я через арттерапію, ігрову діяльність, дихальні вправи.

1. Вітальне коло (2 хв)

Мета: Налаштуватися на заняття, привітатися, встановити контакт.

Хід:

• Діти передають по колу м’яку іграшку (символ радості — наприклад, «Сонячний зайчик») і вітаються:

  «Я — Сонячний зайчик! Коли я відчуваю радість, я… (стрибаю, сміюся, обіймаюся…)»

2. 2. Обговорення: «Що таке радість?» (3 хв)

Питання до дітей:

• Коли ти відчуваєш радість?

• Як виглядає радісне обличчя?

• Де живе радість у тілі? (У серці, у животику, у посмішці…)

3. 3. Казкотерапія: «Сонечко, що загубило промінці» (10 хв)

Тема: емоція радості, підтримка, вдячність, самодопомога

Жило собі в небі маленьке Сонечко. Воно щодня прокидалося рано-вранці, широко усміхалося, розправляло свої золоті промінчики і лагідно торкалося кожного листочка, квіточки та будиночка на Землі.

Але одного ранку, коли Сонечко прокинулося, воно раптом відчуло… порожнечу.
— Ой! — вигукнуло Сонечко. — Де мої промінці? Я не можу світити!

І справді, промінців не було. Жодного теплого золотого променя. Сонечко стало сумним, похнюпленим і вирішило вирушити у подорож — знайти те, що загубило.

Зустріч з Квіткою: Сонечко спустилося нижче й побачило гарну Квітку, що розцвітала на галявині.
— Квітко, ти не бачила моїх промінців? — запитало Сонечко.

Квітка усміхнулась:
— Твої промінці — це не просто світло. Це те, як ти даруєш іншим тепло. Мені завжди радісно, коли ти поруч.
Я подарую тобі свій промінець — обійми вітру, який розвіває мої пелюстки.

Сонечко відчула, як навколо стало трохи тепліше. Один промінець повернувся!

Зустріч з Дощиком: Далі Сонечко натрапило на Дощик, що тихо крапотів поруч.

— Дощику, може, ти бачив мої промінці?

Дощик ніжно посміхнувся:
— Коли ти світило поруч, на моїх краплинках з’являлась веселка. Це була твоя радість, яку ти дарував мені.
Я подарую тобі свій промінець — добре слово: "Ти важливе і потрібне".

Ще один промінець повернувся до Сонечка, і його личко стало трохи яскравішим.

Зустріч з Мурашкою: На стежинці Сонечко помітило Мурашку, яка тягнула велику крихту.

— Привіт, Мурашко! Ти не бачила мої промінці?

— Я не бачив, але я пам’ятаю, як твоя теплота давала мені силу працювати.
Я подарую тобі свій промінець — усмішку, щиру, маленьку, але справжню!

І знову промінець повернувся до Сонечка! Воно стало майже таким, як раніше!

Повернення додому: Сонечко повернулося в небо. Воно більше не мало всіх старих промінців, але тепер у нього були нові — з добрих слів, обіймів, усмішок. Вони світили не гірше, а навіть тепліше!

— Я зрозуміло, — подумало Сонечко. — Радість — це не те, що тільки в мені. Це те, що ми ділимо з іншими.

 Запитання після казки

1. Як Сонечко знайшло радість?

2. Що допомагає тобі радіти?

3. Як ти можеш поділитися радістю з другом?

4. Коли ти відчував/відчувала себе, як Сонечко?

5. Що ти можеш подарувати іншим, щоби зробити їх день кращим?

 Арт-завдання після казки: Намалюй свої "промінці радості" (Додаток 1) — що дарує тобі щастя (можна: обійми мами, улюблена іграшка, пісенька тощо). Розфарбуй промінці різними кольорами. Виріж «промінці» з паперу — на кожному дитина малює свою радість чи те, чим хоче поділитися. Приклеює до великого спільного Сонечка.

4. 4. Гра «Смішинка-Розсмішинка» (3 хв)

 Мета гри:

• викликати позитивні емоції

• розслабити дітей

• розвивати емоційний інтелект, емпатію

• згуртувати групу

 Короткий опис:

Це рухливо-мімічна гра, де одна дитина отримує роль «Смішинки» — її завдання: розсмішити інших будь-якими способами, не торкаючись до них, не щипаючи тощо. Інші діти намагаються не сміятися, сидять «серйозними». Хто засміється — той виходить у коло і стає наступною Смішинкою.

 Правила гри:

1. Діти стають або сідають у коло.

2. Один гравець — «Смішинка» — виходить у центр.

3. Він має 1–2 хвилини, щоб розсмішити всіх:

   • гримасами

   • смішними фразами

   • кумедним голосом

   • танцем чи жестами

   • жартами

     (Але не можна торкатися до дітей чи ображати когось.)

4. Якщо хтось засміявся — він виходить із кола і стає наступною «Смішинкою».

5. Гра триває, поки всі не спробують себе в ролі «Смішинки».

Рефлексія після гри (питання до обговорення):

• Що тобі найбільше сподобалося?

• Як ти почувався, коли сміявся?

• Чи легко було не сміятися?

• Як ти можеш подарувати сміх вдома або другу?

5. 5. Дихальна вправа: «Спокійна рибка» ( 3 хв)

Мета: розслаблення, розвиток усвідомленого дихання, зниження тривожності.

Формат: гра-імітація з елементом уяви та спокійного ритму.

Інструкція для психолога:

«Зараз ми уявимо, що ми — маленькі рибки, які спокійно плавають у теплому, тихому морі. У воді рибки дихають повільно, м’яко, без поспіху. Послухайте, як дихає спокійна рибка…»

 Покрокова вправа:

1. Сядьте зручно або ляжте на килимок.

   Очі можна закрити або дивитися вниз.

2. Вдих через ніс (рахуємо до 4):

   «Рибка набирає повітря через зябра – вдихаємо повільно, мовби хвилька торкається носика…»

3. Затримка дихання на 2 секунди:

   «Рибка м’яко пливе...»

4. Видих через рот (рахуємо до 5):

   «Тепер рибка видихає бульбашки – повільно видихай, щоб не злякати інших рибок.»

5. Повторіть 5–7 разів. Можна у супроводі повільної музики «підводного світу» (бульбашки, шум хвиль).

6. Малюнок «Мій сьогоднішній настрій» (8 хв)

Мета:

• розвиток емоційного інтелекту;

• усвідомлення власного настрою;

• вміння передавати емоції через міміку та колір;

• розвиток уяви та творчого мислення.

Матеріали:

• шаблон з порожнім обличчям (Додаток 2) (Контур голови — без очей, брів, рота);

• кольорові олівці, фломастери, крейда;

• наочність із прикладами емоцій (сум, радість, злість, страх, подив);

• палітра «кольорів емоцій» (можна зробити разом із дітьми або запропонувати готову).

 Хід вправи:

1. Підготовка:

   Психолог запитує дітей:

«Який у вас сьогодні настрій? Чи було щось радісне або сумне зранку? А може, ви щось чекаєте або хвилюєтесь?»

2. Пояснення завдання:

«Перед вами — обличчя без очей і рота. Сьогодні ти художник свого настрою! Намалюй, яким ти почуваєшся саме зараз. Додай очі, брови, рот — так, як хочеться тобі. А ще обери колір, який найбільше підходить до твого настрою — і розфарбуй ним фон або щічки, або навколо.»

 Завершення: Коли діти закінчать, психолог пропонує поділитися:

«Хочеш розказати про свій малюнок? Що сьогодні з тобою відбувається? Чому саме такий настрій і такий колір?»

• Важливо дякувати кожній дитині за щирість, не оцінювати малюнки.

7. 7. Завершення. Коло вдячності (2 хв)

• Психолог:

  «Обійми себе. Скажи: я — сонечко, яке може дарувати радість!»

 

ЗАНЯТТЯ 3: «Коли мені сумно»

Ціль заняття: навчити дітей усвідомлювати та приймати почуття смутку, розвивати вміння висловлювати емоції, шукати ресурси для подолання суму через гру, мистецтво, дихальні практики та вдячність.

Мета:
– допомогти дітям навчитися розпізнавати і приймати почуття смутку;
– проживати досвід втрат через творчість і символічне висловлення;
– посилити відчуття внутрішнього тепла, щастя і вдячності.

• Допомогти проживати і приймати смуток без сорому чи страху.

• Розвинути навички самозаспокоєння, зосередження, відновлення через дихання, творчість і вдячність.

1. Вітальне коло (3 хв)

– Привітання: «Передай усмішку» — діти по черзі передають усмішку одне одному.
– Запитання: «Як почуваєшся сьогодні?» — показ емоцій на колі емоцій.

2. 2. Обговорення теми смутку і втрати (7 хв)

 

Запитання до дітей:
– Що таке смуток?
– Коли ви відчували себе сумними?
– Чи завжди смуток — це погано?

Пояснення психолога:

Смуток — це як дощик для наших емоцій. Він допомагає змити зайве й дає місце новому. Іноді ми сумуємо, коли щось втрачаємо: іграшку, друга, або просто коли хтось переїжджає.

3. Арттерапевтична вправа: «Листок смутку» (10 хв)

 

Мета: прожити смуток і відпустити його через творчість.

Хід вправи:

1. Дітям роздаються білий папір.

2. Завдання - згадати ситуацію, яка засмутила.

3. Намалювати свій смуток на листочку (кольори, візерунки, плями — як відчувають).

4. Після малювання кожна дитина кладе свій листочок у центр кола.

5. Психолог тихо каже: «Це — наші смутки. Ми їх побачили, почули й дякуємо їм. Тепер можемо відпустити».

6. Діти можуть порвати або «здути» свій листочок — символічно попрощатися.

Альтернатива:
– Зібрати листочки у «Книгу смутку», в якій кожна сторінка — це одна історія.
– Потім залишити книжечку в «Куточку емоцій» як знак прийняття.

4. 4. Гра на ресурс: «Подарунок радості» (3хв)

Хід гри:
– Уявіть, що ви можете подарувати сумному другу щось, що приносить радість.
– Кожна дитина малює або говорить: «Я дарую…» (наприклад, веселий м’яч, обійми, пісню, промінчик).

5. 5. Дихальна вправа: «Обіймаю сум» (2 хв)

Хід вправи:

1. Сядьте зручно, заплющіть очі.

2. Покладіть руки собі на груди, як би обіймаючи себе.

3. Глибокий вдих через ніс – уявляю, що вдихаю світло.

4. Повільний видих через рот – «видихаю» свій сум.

5. Повторити 3–4 рази.

Фраза-афірмація (повторюють за психологом):

«Я можу сумувати. Я можу заспокоїти себе. Я дихаю — і мені стає легше».

6. 6. Вправа на вдячність: «3 хороші речі» (3 хв)

– Запитання: «Що сьогодні було доброго?»
– Кожна дитина називає або малює 3 речі, за які вдячна.

7. 7. Заключне коло (2 хв)

– «Обійми підтримки»: діти обіймають себе або один одного (за згодою).

 

ЗАНЯТТЯ 4. Що робити зі злістю?

 Мета заняття:

• Допомогти дітям усвідомити, що злість — це нормальна емоція, яка сигналізує про важливі потреби.

• Навчити безпечних способів вираження злості (без шкоди собі та іншим).

• Показати, як можна перетворити енергію злості на корисні дії.

 

 

Структура заняття

1. Вітальне коло (2 хв)

• Педагог запитує:

• «Який у вас сьогодні настрій?»

• «Якою емоцією ви прокинулися?»

• Діти показують який у них настрій.

• Вихователь підсумовує: «У кожного є різні емоції, і сьогодні ми поговоримо про злість».

2. Міні-розмова: «Що таке злість?» (3 хв)

• Педагог пояснює:

• Злість — це сильне почуття, яке виникає, коли щось не виходить, коли хтось порушує правила або коли ми відчуваємо несправедливість.

• Важливо: злитися — не погано, головне — що ми робимо зі злістю.

• Приклади з життя дитини:

• «Тобі не дали улюблену іграшку»,

• «Хтось випадково зламав твій малюнок»,

• «Ти хотів щось зробити, але не вийшло».

• Запитання до дітей:

• «Коли ви злилися востаннє?»

• «Що ви тоді зробили?»

3. Гра-руханка «Розсерджений лев» (5 хв)

• Діти стають у коло.

• Педагог каже:

• «Уявіть, що ви леви, які дуже розсердилися!»

• Завдання:

• глибокий вдих носом,

• видих ротом зі звуком «Р-р-р-раааа!», показуючи кігті та розкриваючи рот.

• Повторюють 3–4 рази.

• Пояснення: «Так ми можемо випустити злість назовні без шкоди для інших».

4. Дихальна вправа «Дихаємо, як дракон» (7 хв)

• Педагог: «Уявіть, що ви — добрі дракони. Коли злість всередині, треба випустити її назовні як дим».

• Діти глибоко вдихають носом, на видиху видувають «дим» — повітря з уявним «фуууух» (можна скласти руки трубочкою біля рота).

• 4–5 повторів.

• Обговорення: «Що відчуває тіло, коли випускаєш злість?»

5. 5. Гра «Подушка злості» (4 хв)

• Педагог: «Злість — це енергія, яку треба випустити. Але не можна бити людей чи ламати речі. Є безпечні способи!»

• Кожній дитині дають м’яку подушку/м’ячик:

• можна потопати ногами,

• сильно обійняти,

• натиснути,

• «побити» кулачками по подушці.

• Важливо: педагог коментує:

• «Ось так ми можемо випустити злість без шкоди для себе і для інших!»

6. 6. Вправа «Перетворюємо злість на силу» (5 хв)

• Педагог каже:

• «Злість дає нам багато енергії. Ми можемо використати її для добрих справ!»

• Приклади:

• побудувати щось з кубиків,

• швидко пробігтись,

• намалювати,

• допомогти комусь.

• Діти по черзі кажуть, на що вони хотіли б витратити свою «сильну енергію».

7. 7. Завершальне коло «Мій секрет приборкання злості» (4 хв)

• Діти діляться:

• «Коли я злюся, я можу… (дихати, малювати, бити подушку, кричати як лев)».

• Педагог підсумовує:

• «Злість — це не ворог, а помічник. Важливо навчитися її виражати правильно».

 

 

ЗАНЯТТЯ 5. «Коли я боюся»

Тема: подолання страху, розвиток почуття безпеки, уміння заспокоювати себе.
Мета: навчити дітей розпізнавати свої страхи, приймати їх і знаходити способи з ними справлятися.

1. Вітальне коло (2 хв)

• Діти сідають у коло, психолог запитує:

• «Чи буває так, що ви чогось боїтеся?»

• «Які бувають страхи: темряви, грому, собак, розлуки з мамою?»

• Приклади:

• Страх темряви → «У темряві може бути страшно, але насправді там ті самі іграшки, стіл і шафа».

• Страх грози → «Грім — це ніби небо грає на барабані».

• Страх лікаря → «Він допомагає, щоб ми були здорові».

2. Гра «Хто сховався в страху?» (3 хв)

• Психолог показує картки з намальованими «страшними» тінями (наприклад, великий силует із дивною формою).

• Завдання дітей: придумати, що це може бути насправді (наприклад, тінь від стільця, собаки, парасолі).

• Висновок: іноді ми боїмося того, чого не розуміємо. Якщо роздивитися — страх стає меншим.

3. Арт-терапевтична вправа «Мій страх і мій захисник» (10 хв)

• Діти отримують аркуш, поділений навпіл.

• Ліворуч малюють свій страх (наприклад, чудовисько, темний кут, собака, що гавкає).

• Праворуч — героя-захисника, який допоможе подолати страх (супергерой, чарівний дракон, мама, ангел).

• Приклади:

• Якщо боюся темряви → малюю чарівний ліхтарик.

• Якщо боюся лікаря → малюю лікаря-супергероя з великим добрим серцем.

• Якщо боюся сам залишитися вдома → малюю доброго песика-охоронця.

• Після малювання діти розповідають, як їхній «захисник» допоможе впоратися зі страхом.

4. Вправа на релаксацію «Магічна ковдра безпеки» (5 хв)

• Діти сідають або лягають зручніше.

• Психолог каже:

«Уявіть, що на вас накриває чарівна ковдра. Вона м’яка, тепла і світиться. Ця ковдра обіймає вас, і з нею нічого не страшно». Діти заплющують очі й уявляють себе в безпечному місці (будиночку, біля мами, в лісі з тваринами). Можна використати спокійну музику.

5. Дихальна вправа «Свічечка» (2 хв)

• Діти уявляють, що перед ними горить маленька свічка.

• Завдання: дмухнути на свічку так, щоб вона не згасла, а лише хитнулася. Повторити 5 разів. Потім зробити один сильний видих — «задмухати свічку повністю».

• Висновок: коли ми боїмося — дихаємо повільно і спокійно, і страх слабшає.

6. Гра «Скарб у печері» (5 хв)

• Психолог робить «печеру» (наприклад, накриває стіл тканиною).

• Усередині сховані маленькі сюрпризи (стікери, цукерки, смайлики).

• Діти по черзі «заходять у печеру», щоб знайти свій скарб.

• Обговорення: «Боятися заходити — нормально. Але коли ми зробили крок — стає цікаво і безпечно».

7. Підсумкове коло «Камінчик сили» (3 хв)

• Психолог передає дітям по колу гарний камінчик або сердечко.

• Кожен каже: «Я тепер знаю, що коли боюся, можу… (глибоко дихати, малювати захисника, уявити ковдру безпеки, покликати маму)».

• Камінчик можна залишити як символ сили.

 

ЗАНЯТТЯ 6. Нудьга і цікавість — я можу знайти щось нове!

 

Тема: як із нудьги народжується цікавість, фантазія та нові ідеї.
Емоції: нудьга, цікавість, креативність.
Мета: навчити дітей усвідомлювати стан нудьги, перетворювати його на пошук ідей та гру; розвивати творче мислення, увагу й фантазію.

1. Вітальне коло «Привіт, цікавий світе!» (2 хв)

• Діти передають один одному іграшковий мікрофон (може бути м’яка іграшка).

• Кожен говорить: «Я хочу сьогодні дізнатися…» (навіть якщо дитина скаже «нічого» — психолог приймає відповідь і додає: «А може, тебе здивує щось несподіване!»).

2. Арт терапевтична казка «Нудьга, що шукала пригоди» (5 хв)

Жила-була маленька істота на ім’я Нудьга. Вона була сіра, повільна і завжди сиділа в куточку. Коли вона приходила до дітей, то їм здавалося, що час тягнеться довго-довго, а іграшки вже не такі цікаві.

Одного разу Нудьга вирішила вирушити у подорож. Вона подумала:
— «Може, хтось захоче стати моїм другом?»

Спочатку вона зустріла Фантазію. Та була яскрава, кольорова і швидка, як метелик.
— «Привіт, Нудьго! — сказала Фантазія. — Якщо ти будеш поруч зі мною, ми разом зможемо вигадувати казки, малювати хмаринки, перетворювати палички на чарівні мечі, а камінчики — на скарби».

Нудьга спробувала — і справді, стало цікаво!

Далі вона зустріла Допитливість. Той носив із собою лупу й телескоп.
— «Хочеш дізнатися, як росте квітка, як блищать кристали, чи чому мильні бульбашки літають?» — запитала Допитливість.
Нудьга погодилась, і вони разом почали проводити маленькі досліди.

Нарешті вона зустріла Руханку. Та весело стрибала, бігала й танцювала.
— «Ходімо зі мною! — вигукнула вона. — Коли тіло рухається, навіть Нудьга перетворюється на Радість».

І тут Нудьга зрозуміла: вона може змінюватися!
Коли вона поруч із Фантазією, Допитливістю чи Руханкою — вона вже не сіра, а барвиста. Вона стає Відпочинком, Творчістю, Натхненням.

Відтоді, коли дітям ставало нудно, вони знали: треба просто покликати у гру Фантазію, Допитливість чи Руханку — і навіть Нудьга стане другом.

 Арт-терапевтичні вправи до казки:

«Перетвори Нудьгу» — дітям дають аркуш із сірою фігуркою (хмаринка, додаток 3). Завдання: домалювати так, щоб вона стала веселою і кольоровою.

1. Дихальна вправа «Розфарбуй хмаринку» — діти уявляють сіру хмаринку (нудьга), на вдиху наповнюють її кольорами, на видиху «видувають» веселу веселку.

   Запитання дітям:

• «А ви коли-небудь нудьгували?»

• «Що ви тоді робили?»

• «Чи знаходили ви нову гру або ідею?»

3. Гра-руханка «Перетворювачі нудьги» (3 хв)

• Діти стають у коло.

• Ведучий каже: «Якась частина тіла заснула від нудьги!» (наприклад, руки, ноги, живіт). Діти завмирають.

• Потім ведучий каже: «А тепер оживляємо!» — діти придумують смішний рух або танець цією частиною.

• Так гра повторюється кілька разів.

4. 4. . Гра «Детективи природи» (5 хв)

• Дітям роздають лупи (іграшкові або справжні).

• Вони розглядають кімнату: «Що ти побачив, чого не бачив раніше?»

• Можна знайти візерунки на килимі, пилочки, маленькі тріщинки — і подивуватися простим речам.

5. 5. Релаксація «Кріселко спокою і фантазії» (2 хв)

• Діти зручно сідають.

• Психолог тихим голосом:

  «Уявіть, що ви сидите на м’якому кріслі. Коли вам нудно, ви заплющуєте очі, і це крісло показує вам картинку нового світу — там є ідеї, ігри, друзі. Ви завжди можете знайти щось цікаве».

6. 6. Досліди для подиву (разом із психологом) (10 хв)

Дослід 1. «Веселка у склянці»

• У прозору склянку налити воду.

• Покласти дзеркальце під кутом.

• Посвітити ліхтариком/сонцем → на стіні з’являється веселка.

   Обговорення: «Вода і світло можуть створювати диво — веселку!»

Дослід 2. «Вулкан емоцій»

• Баночка, сода, барвник, оцет.

• Діти по черзі сиплять соду, капають фарбу, наливають оцет.

• Вулкан «вибухає» піною.

  Пояснення: «Так само, як наші емоції — вони можуть вибухати, але ми можемо їх виражати красиво і безпечно».

Дослід 3. «Магічне молоко»

• У тарілку налити молоко, додати кілька крапель харчових барвників.

• Опустити паличку з краплею мила → кольори починають розтікатися.

  Обговорення: «Навіть у простому молоці є магія, якщо подивитися уважно».

7. Підсумкове коло «Моє здивування дня» (3 хв)

• Кожен називає, що його найбільше вразило.

• Психолог: «Світ завжди дивовижний, якщо дивитися уважно!»

  

ЗАНЯТТЯ 7. Любов і дружба в моєму серці

Мета:

• формувати уявлення дітей про любов і дружбу;

• навчати висловлювати добрі почуття словами та діями;

• розвивати співпереживання, турботливість, вміння дружити;

• зміцнювати позитивний емоційний стан.

Матеріали:
Папір у формі сердечок, фломастери, клей, музика для релаксації, м’яка іграшка-символ «сердечко», казка, мильні бульбашки.

1. Вітальне коло (3 хв)

Психолог передає дітям м’яке сердечко. Кожна дитина, тримаючи його, каже одне добре слово для сусіда (наприклад: «Ти добрий», «Ти веселий»).

2. Бесіда «Що таке дружба?» (5 хв)

Запитання для дітей:

• Хто такий друг?

• Що означає любити когось?

• Як ми можемо показати, що піклуємося про інших?

Діти діляться прикладами: «Я допомагаю мамі», «Я ділюся іграшками з другом» тощо.

3. 3. Арт-терапія «Сердечко для друга» (10 хв)

Кожна дитина отримує паперове сердечко. Завдання — прикрасити його і подарувати комусь у групі. Передаючи сердечко, дитина каже: «Я дарую тобі тепло і дружбу».

4. 4. Гра «Павутинка дружби» (3 хв)

Використовується клубок ниток. Перша дитина тримає кінець і кидає клубок іншому, кажучи: «Ти мій друг, бо…». Наприкінці всі діти з’єднані у «павутинку дружби».

5. 5. Руханка «Обійми-дружби» (3 хв)

Діти стають у коло. Психолог каже: «Обійми того, хто сьогодні посміхався найбільше» / «Обійми того, з ким ти грався». Діти обіймаються і сміються.

6. 6. Релаксаційна вправа «Тепле сердечко» (3 хв)

Діти кладуть руки на груди, заплющують очі. Психолог каже:
«Усередині вас є тепле сердечко. Уявіть, що воно світиться і гріє вас. А тепер подаруйте промінчик тепла другові поруч».

7. 7. Підсумок та завершення (3 хв)

• Що нового ви дізналися сьогодні?

• Як ви можете показувати любов і дружбу вдома чи в садочку?

 

 

ЗАНЯТТЯ 8. Сором і винуватість. Самоприйняття, межі, «Я — ок»

Мета:

• допомогти дітям зрозуміти, що таке сором і винуватість;

• навчити приймати себе навіть тоді, коли робиш помилки;

• показати важливість особистих меж і взаємоповаги;

• закріпити ідею «Я — ок, і ти — ок».

1. Вітальне коло «Я такий, як є» (2 хв)

Діти стають у коло. Психолог говорить:
– Кожен із нас особливий і цінний. Давайте привітаємо себе: покладемо руку на серце й скажемо: «Я – хороший, я – важливий».

2. Казко-терапія «Кошеня, яке боялося» (3 хв)

Психолог читає невелику казку:
– Жило-було кошеня. Одного разу воно перекинуло глечик із молоком і сховалося під ліжко. Йому було соромно і страшно, що його не любитимуть. Але мама-кішка прийшла, погладила і сказала: «Ти хороший. Ти зробив помилку, але я тебе люблю».

Обговорення:

• Чи траплялося вам робити помилки?

• Як ви себе тоді почували?

• Чи перестають вас любити батьки чи друзі, якщо ви щось зіпсували?

3. Дослід «Вода і фарби» (7 хв)

• У прозору склянку з чистою водою діти капають чорну фарбу. Вода стає темною.

• Психолог каже: «Це як наш сором — коли він приходить, нам важко».

• Потім діти по краплі додають чисту воду. Вода знову стає світлішою.

  Висновок: Сором приходить і йде, а ми все одно залишаємося хорошими.

4. Гра «Мої кордони» (3 хв)

• На підлозі малюється крейдою або викладається мотузкою «коло-я».

• Дитина стає в середину, а інші намагаються увійти в коло без дозволу.

• Завдання дитини – сказати «СТОП, тут моє місце!» або «Можна, заходь».

  Висновок: Кожен має право вирішувати, кого пускати у свій простір.

5. 5. Гра «Що можна виправити» (6 хв)

• Психолог показує зім’ятий аркуш: «Це наша помилка».

• Разом вирівнюють, приклеюють наліпки, малюють квіти.

  Висновок: помилки можна виправляти, але вони не роблять нас поганими.

6. 6. Руханка «Я — ок, і ти — ок» (5 хв)

Діти повторюють за психологом:

• Я стрибаю – бо я ок!

• Я танцюю – бо я ок!

• Ти смієшся – ти теж ок!

• Ми всі різні – але всі ок!

7. 7. Підсумкове коло «Я собі подобаюсь, бо…» (4 хв)

Кожна дитина завершує речення:
– «Я собі подобаюсь, бо…»

 

 

ЗАНЯТТЯ 9. «Спокій - мій внутрішній острів»

Мета заняття:

• допомогти дітям відчути стан спокою, безпеки та затишку всередині себе;

• навчити простих дихальних технік для зниження напруги;

• розвивати вміння створювати свій «внутрішній острів» — уявне місце спокою;

• розвивати фантазію, уяву, здатність переключатися від збудження до відпочинку.

1. Привітання – гра «Тиха хвиля» (3 хв.)

   Діти сідають у коло. Вихователь лагідно говорить:

   – «Уявіть, що ми хвиля на морі. Спочатку ми бурхливі (діти голосно плескають у долоні), а потім хвиля стихає (плескання стає тихішим)… І тепер ми зовсім тихі — тільки дихаємо і слухаємо море всередині себе».

2. Бесіда «Що таке спокій?» (5 хв.)

   Діти розповідають, коли їм буває спокійно (наприклад: коли мама обіймає, коли слухаю казку, коли малюю).

   Психолог пояснює:

   – «Спокій — це коли в серці затишно, тепло, немає поспіху. Це наш внутрішній острів, куди ми можемо прийти у будь-який момент».

3. Казкотерапія «Внутрішній острів» (5 хв.)

– «Жив маленький хлопчик (або дівчинка), який часто хвилювався і сердився. Одного разу він знайшов чарівний човник, що відвіз його на тихий острів. Там були м’які дерева, тепле сонце і море, яке лагідно шуміло. Там він міг відпочити, дихати спокійно й набиратися сил. І цей острів був у нього всередині – в серці!»

Після казки психолог запитує:
– «А який би був ваш острів спокою? Що б там було?»

4. Дихальна вправа «Квітка і свічка» (3 хв.)

• «Уявіть, що ви тримаєте у руках квітку. Вдихніть її аромат (глибокий вдих носом). А тепер задуйте свічку (повільний видих ротом).»

  Повторити 3–4 рази.

5. Арт-терапія «Мій внутрішній острів» ( 6 хв.)

   Кожна дитина малює свій острів спокою: море, сонце, хатинку чи місце, де їй добре.

   (Можна додати кольоровий пісок, шматочки тканини, щоб зробити колаж).

   Наприкінці діти діляться: «На моєму острові я… (відпочиваю, граю, сплю, слухаю пташок)».

6. Експеримент «Чарівний сніг у баночці» (5 хв.)

   Матеріали: прозора баночка з водою, блискітки/конфетті.

• Психолог струшує баночку: «Дивіться, вода стала бурхливою, як наші емоції, коли ми сердимося чи метушимося».

• Потім ставить баночку на стіл: «А тепер ми чекаємо… і блискітки осідають. Так само й ми можемо заспокоїтися, якщо просто почекаємо і подихаємо».

7. 7. Завершення – коло «Дарую спокій» (3 хв.)

   Діти беруться за руки. По колу передають лагідний «дотик спокою» — легке стискання долоньки сусіда.

   – «Тепер у кожного з нас є свій острів спокою, і ми можемо повертатися туди, коли хочемо». 

 

ЗАНЯТТЯ 10. «Я можу впоратися»

Тема: Ресурси, впевненість, стійкість.
Мета:

• навчити дітей знаходити внутрішні ресурси та підтримку;

• розвивати віру у власні сили, формувати впевненість;

• познайомити з простими способами подолання труднощів;

• зміцнити психологічну стійкість через гру, казку, арттерапію.

Матеріали: аркуші, олівці, кольоровий папір, казкова ілюстрація, камінці або ґудзики (символи ресурсів), мильні бульбашки, ватман.

1. Привітання. Ритуал впевненості (3 хв)

• Діти стають у коло, психолог пропонує зробити «позу сили»: ноги трохи розставлені, руки на поясі, груди вперед.

• Разом промовляють: «Я сильний! Я можу впоратися!»

• Психолог пояснює: коли ми так стоїмо, нам легше вірити в себе.

2. Казкотерапія «Маленький Кораблик» (7–8 хв)

   Жив маленький Кораблик. Одного дня він потрапив у шторм — хвилі були високими, вітер сильним, а йому було страшно. Він думав, що потоне. Але згадав: у нього є вітрила, що ловлять вітер, і якір, що тримає його на місці. А ще поруч були інші кораблі, які підбадьорювали його. І Кораблик зрозумів: він не сам, у нього є сили та друзі. Він витримав бурю і гордо поплив далі.

Запитання після казки:

• Що допомогло Кораблику впоратися зі штормом?

• Що допомагає тобі, коли важко?

• Хто твій «якір» (люди, які підтримують)?

Висновок: навіть коли важко, у кожного є свої «вітрила» (вміння, здібності) і «якір» (підтримка близьких).

3. Арттерапія «Мій ресурсний камінчик» (7 хв)

• Кожна дитина отримує маленький камінчик.

• Психолог каже: «Цей камінчик буде твоїм символом сили. Подумай, що тобі допомагає бути сміливим, спокійним, впевненим. Намалюй на камінчику (або на паперовому кружечку) свій знак сили — сонечко, серце, зірочку, хвилю».

• Діти озвучують: «Мій камінчик допомагає мені… (не боятися, дружити, сміятися, не здаватися)».

• Камінчики складають у «Скриньку сили» — спільний символ підтримки.

4. Дихальна вправа «Мильні бульбашки» (3 хв)

• Психолог дає дітям мильні бульбашки.

• Завдання: робити повільний вдих носом, а потім довгий плавний видих у трубочку — так утворюються великі бульбашки.

• Пояснення: «Коли дихаємо спокійно й повільно, ми можемо краще контролювати себе й легше впоратися з емоціями».

5. 5. Дослід «Склянка стійкості» (5 хв)

Матеріали: склянка з водою, ложка солі, ложка цукру, лимон.

• Психолог каже: «У житті бувають солоні хвилини (сум), кислі (злість), солодкі (радість)».

• Діти пробують трішки води після додавання солі, цукру, лимону.

• Висновок: «У нашому житті є різні моменти, але ми все одно можемо впоратися. Бо як і в склянці, всі смаки змішуються, і ми стаємо сильнішими».

6. 6. Релаксація «Моє сильне дерево» (3 хв)

• Діти стають зручніше, заплющують очі.

• Психолог: «Уяви, що ти дерево. У тебе є міцне коріння, яке тримає тебе в землі. Який би вітер не був — ти стоїш рівно. Вітер — це труднощі, але ти можеш їх витримати. Ти сильний».

• Кілька спокійних вдихів-видихів.

7. 7. Підсумок і ритуал завершення (2 хв)

• Діти стають у коло, беруться за руки.

• Промовляють: «Я можу впоратися! Я сильний, я сміливий, я не сам».

• Кожна дитина бере свій камінчик-ресурс додому.

???? Рекомендації психологу:

• Дбайливо підтримувати дітей, коли вони згадують про труднощі.

• Показувати приклади з життя групи («ти не міг зібрати пазл, але не здався»).

• Використовувати метафоричні карти для поглиблення розмови: «Обери картку, яка схожа на тебе, коли ти справляєшся».

• Обов’язково завершувати заняття ресурсом і позитивом, щоб діти відчули внутрішню силу.

 

ЗАНЯТТЯ 11. «Свято емоцій. Я — частина світу»

Мета:

• узагальнити знання дітей про емоції;

• навчити бачити власні ресурси й способи підтримки;

• розвинути відчуття єдності, прийняття, взаємоповаги;

• створити символічну «Карту емоцій» групи.

1. Привітання «Колесо радості» (2 хв)

• Діти стають у коло.

• Кожен по черзі каже: «Сьогодні я почуваюся…» і показує емоцію рухом чи мімікою.

• Усі повторюють за ним — так утворюється «колесо».

2. Гра «Живі емоції» (5 хв)

Хід:

• Психолог називає емоцію, діти мають показати її тілом.

• Приклади:

  – Радість → діти стрибають, махають руками.

  – Сум → повільно йдуть, нахилили голову.

  – Злість → тупають ногами, стискають кулачки.

  – Подив → широко відкривають очі, руки вгору.

  – Любов → обіймають себе.

• Висновок: «Усі емоції живуть у нас, і кожна має значення».

3. Арт-терапевтична вправа «Карта емоцій» (7 хв)

Матеріали: великий ватман у формі серця/квітки/острова, кольорові олівці, вирізані символи емоцій (сонечко — радість, хмарка — сум, вогник — злість, зоря — подив тощо).

Хід:

• Діти разом створюють «Карту емоцій» групи.

• Кожен обирає емоцію, яка для нього найважливіша, і малює/приклеює її на карту.

• Психолог допомагає знайти місце:

  – «Радість може жити біля сонечка».

  – «Сум — у хмаринці, але поряд із веселкою».

  – «Злість — у вулкані, але він випускає дим у безпечному місці».

• У результаті діти бачать, що всі емоції мають своє місце і разом створюють яскравий світ.

4. Гра «Мікрофон добрих слів» (3 хв)

Хід:

• Психолог передає «чарівний мікрофон» (м’яка іграшка).

• Кожна дитина каже щось добре про свого друга:

  – «Я люблю гратися з тобою».

  – «Ти вмієш гарно малювати».

  – «Ти добрий/добра».

• Це створює атмосферу підтримки й тепла.

5. Дослід «Кольорова вода емоцій» (5 хв)

Матеріали: кілька склянок із водою, харчові барвники (червоний, жовтий, синій).

Хід:

• Психолог каже: «Кожна емоція має свій колір. Але коли вони змішуються, утворюється новий світ емоцій».

• Діти по черзі додають барвники у велику посудину. Вода стає яскравою, змішаною.

• Висновок: «Так і ми — усі емоції разом роблять нас особливими».

6. Релаксація «Кулька спокою» (3 хв)

Хід:

• Діти сідають із заплющеними очима.

• Уявляють, що надувають повітряну кульку (глибокий вдих).

• Повільно випускають повітря з кульки (видих).

• Повторюють 3–4 рази.

• Висновок: «Якщо нам важко — ми завжди можемо знайти спокій».

7. Свято емоцій: Танок дружби (3 хв)

• Вмикається весела музика.

• Діти беруться за руки й разом танцюють у колі.

• Наприкінці утворюють «зірочку дружби» — піднімають руки в центр.

 Підсумок заняття (2 хв)

• Психолог запитує:

  – «Які емоції ви сьогодні згадали?»

  – «Які вам найбільше подобаються?»

  – «Що ви візьмете із собою з нашого Свята емоцій?»

• Всі разом дивляться на «Карту емоцій» і домовляються повісити її в групі як нагадування, що всі емоції важливі.

Рекомендації психологу

• Створити святкову атмосферу (кульки, стрічки, музика).

• Акцентувати: «Ви пройшли велику подорож і навчилися дружити зі своїми емоціями».

• Завершити символічним ритуалом — подарувати дітям маленькі «квиточки в світ емоцій» (кольорові картки з добрими словами чи малюнками).

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. – К.: Либідь, 2003. – Кн. 1. – 278 с.

  Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). – К.: МОН України, 2021. – 58 с.

  Виготський Л. С. Психологія розвитку дитини. – М.: Смысл, 2004. – 512 с.

  Божович Л. І. Особистість і її формування в дитячому віці. – М.: Педагогіка, 1968. – 464 с.

  Денисенко Н. Формування емоційної компетентності у дітей дошкільного віку // Дошкільна освіта. – 2020. – № 3. – С. 12–16.

  Ельконін Д. Б. Психологія гри. – М.: Педагогіка, 1978. – 304 с.

  Іваненко О. Розвиток емоційного інтелекту дітей дошкільного віку в умовах освітнього середовища // Психологія і педагогіка. – 2021. – № 4. – С. 47–52.

  Коник Т. Емоційна компетентність як складова психологічної готовності дитини до школи // Психологія і особистість. – 2022. – № 1. – С. 90–96.

  Лебедєва Н. Арттерапія в роботі з дітьми: методичний посібник. – К.: Центр практичної психології, 2020. – 112 с.

  Мазур Т. Психологічні основи розвитку емоційного інтелекту дитини. – Львів: Світ, 2019. – 140 с.

  Піроженко Т. О. Соціально-емоційний розвиток дітей дошкільного віку: теорія і практика. – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка, 2016. – 228 с.

  Савченко О. Я. Виховання емоційної культури дитини: методичні рекомендації. – К.: МОН України, 2018. – 64 с.

  Хьелл Л., Зіглер Д. Теорії особистості. – СПб.: Питер, 2013. – 608 с.

  Шульга Т. Формування емоційної грамотності в дітей дошкільного віку засобами гри // Психологічна служба. – 2022. – № 2. – С. 23–29.

  CASEL. Core SEL Competencies Framework. – Collaborative for Academic, Social, and Emotional Learning, 2020. – https://casel.org.

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1. Заняття 2 Вправа «Казкотерапія: сонечко, що загубило промінці»

 

Додаток 2.Заняття 2 Вправа «Мій сьогоднішній настрій»

 

Додаток 3. Заняття 6 Арт-терапевтична казка «Нудьга, що шукала пригоди»

Додаток 4. Заняття 7 Арт-терапія «Сердечко для друга»

 Матеріали, що демонструють реалізацію програми в закладі освіти

                                                    

Вправа “ЩОДЕННИК НАСТРОЮ”

Дихальна вправа

 «СПОКІЙНА РИБКА»

Вправа

«СОНЕЧКО, ЩО ЗАГУБИЛО ПРОМІНЦІ»

Вправа «МІЙ СЬОГОДНІШНІЙ НАСТРІЙ»

 

Гра

«ПАВУТИНКА

ДРУЖБИ»

 

Арт-терапія

 «СЕРДЕЧКО ДЛЯ

ДРУГА»

---