У нашому закладі дошкільної освіти відбувся Тиждень безпеки, присвячений темі: «Дарма не бійся, але стережися. Психологічна підтримка та дії у надзвичайних ситуаціях під час воєнного стану».

  Протягом тижня діти знайомилися з правилами безпеки, вчилися діяти зібрано, уважно та спокійно у складних ситуаціях. Особливу увагу було приділено психологічній підтримці та розвитку емоційної стійкості у дітей. Окремий день тижня ми присвятили темі “День емоційної стійкості”:

• Діти слухали авторську казку яку створила вихователь-методись Залога Х.З «Як зайчик не боявся, але стерігся», яка вчила, що бути хоробрим – не означає не боятися, а означає знати, як правильно діяти у небезпечних ситуаціях.

Казка «Як Зайчик не боявся, але стерігся»

  Жив-був у лісі маленький Зайчик Хвостик. Він був спритним, веселим і дуже допитливим. Але одного разу почув від старого Дятла, що в лісі є небезпеки, і почав страшенно боятися всього навколо.

— Не ходи далеко від домівки! — казав він сам собі.

— Не розмовляй ні з ким! — повторював він, навіть коли бачив доброзичливу Лисичку.

— Ховайся від усього!

Так минали дні, а Зайчик Хвостик сидів у своїй нірці й боявся навіть визирнути назовні.

Якось до нього завітав його друг Їжачок.

— Хвостику, чого ти не виходиш погратися? — здивувався він.

— Я боюся! У лісі стільки небезпек! — відповів Зайчик.

Їжачок усміхнувся і сказав:

— Страх – це добре, коли він допомагає бути обережним. Але ховатися від усього — неправильно. Давай я навчу тебе, як бути хоробрим, але обережним!

І вони разом вирушили в лісову мандрівку.

Спершу вони зустріли Вовка. Зайчик хотів одразу тікати, але Їжачок прошепотів:

— Не панікуй! Тихенько заховайся за кущем і сиди спокійно.

Вовк пройшов повз і навіть не помітив друзів.

Потім вони знайшли стару нору.

— Давай заглянемо всередину! — запропонував Зайчик.

— Стоп! — зупинив його Їжачок. — Не можна лізти у незнайомі місця! Раптом там хтось живе або це пастка?

Зайчик задумався і зрозумів, що Їжачок має рацію.

Аж раптом почалася гроза. Гримів грім, блискали блискавки.

— Ой-ой, що робити?! — запанікував Зайчик.

— Спокійно! — сказав Їжачок. — Давай знайдемо безпечне укриття. Бачиш ту велику дуплисту вербу? Вона міцна і нас захистить!

Друзі швидко сховалися під товстим корінням, і скоро гроза минула.

З того дня Зайчик більше не боявся всього підряд, але завжди стерігся: знав, коли ховатися, куди можна йти, а куди — ні, як діяти під час небезпеки.

І тепер він навчав інших звірят, що бути хоробрим – не означає не боятися, а означає знати, як правильно діяти у небезпечних ситуаціях

• Кожна дитина створила власний малюнок — «Щит мого захисту», у якому зобразила, що дає їй відчуття спокою: родина, улюблена іграшка, обійми, теплі слова.

 Цей день став важливим кроком до формування впевненості, внутрішньої сили та вміння не піддаватися паніці у складних обставинах.

Також п'ятницю ми завершили  "Днем підтримки та єдності"

  Дошкільнята почали день з Ранкового кола: «Коло підтримки» у чкому висловлювали подяку один одному та вихователям.

Ми віримо: підтримка, знання та довіра — це найкраща опора для кожної дитини!