Напередодні Дня рідної мови ми з учнями 5 та 6 класів Княжівської школи (дівчата-старшокласниці - Тетяна та Вікторія - також були з нами) влаштували собі мовознавчі мандри Україною - без автобуса і валіз, але з великим бажанням краще пізнати свою рідну мову.
Перша зупинка - мальовничі Шацькі озера. Тут хлопці і дівчата, неймовірно жваві й допитливі, добирали синоніми, антоніми та епітети до слів, сперечалися, як правильно наголошувати слова «дрова», «мережа», «піцерія», «чорнозем».
Далі мандрівка пролягла до сонячного Закарпаття. Тут збирали словесні афини, доповнювали вислови фразеологізмами і пояснювали їхнє значення.
На Донеччині дружно збагачували чорне золото рідної мови, очищаючи його від суржика і замінюючи українськими словами.
В Одесі, на сонячному узбережжі Чорного моря, звісно, жартували, добираючи іменники спільного роду, які влучно називали тих, хто приїхав сюди відпочивати. Кого ми тут тільки не зустріли: і нечепуру, і шибайголову, і сонька, і вереду, і скнару, непосиду, і розумаха теж був.
Далі поспішали до Києва на концерт, щоб послухати сучасних пісень і заодно виправити помилки у них. Хоч акустична система ноутбука трохи підвела, пісні ми, звісно, знали, тому й підспівували Анні Трінчер, Василю Білоусові, Монатіку та Іллі Парфенюку і заодно назбирали мовних покручів у їхніх піснях.
Журі у нас було дуже чесне: перемогу присудило команді хлопців, але настрій був такий, що навіть дівчата не дуже переживали. Головне, що всім було цікаво: і тим, хто відповідав, і тим, хто вболівав, і навіть тим, хто пошепки підказував.
Я тішилася, що підростає покоління, яке любить свою рідну мову не на словах, і не через зубріння нудних правил, а живими подорожами, жартами і маленькими перемогами над суржиком і власною лінню.
Освітній портал Сокальської громади Львівської області