Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа

через Дніпро — водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

Хрестилась баба, і кінчався хліб.

Двигтів отой вузесенький окопчик,

де дві сім’ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,

який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком —

кривавий світ, обвуглена зоря! —

а я писала мало не осколком

великі букви, щойно з букваря, —

той перший віршик, притулившись скраю,

щоб присвітила поночі війна.

Який він був, я вже не пам’ятаю.

Снаряд упав — осипалась стіна...

Ліна Костенко

Сьогодні, 24 лютого 2023 року виповнюється 365 днів від початку повномасштабного вторгнення загарбницької росії в Україну.

Ми дізналися про те, що справді є найціннішим, що таке " Повітряна тривога", і наскільки важко помістити ціле життя в одну

"тривожну валізу"...

Тисячі найхоробріших, найсміливіших, найкращих українців стали на захист нашої держави, і боронять її кожної хвилини. Тисячі цілеспрямованих та творчих вчителів продовжують " сіяти зерно знань" для школярів у бомбосховищах, а наші вихованці з перших днів вторгнення стали волонтерами і одночасно - надійним тилом для наших військових...Так, це все ми - українці, які об'єдналися і показали цілому світові, що ми смілива і незламна нація.

Це був рік стійкості, мужності, болю, витримки та незламності !

Разом до перемоги!

Слава Україні!

Героям Слава!

P.S. Рік незламності у Стенятинській ЗШ І-ІІІ ст.