Цей веб-сайт використовує файли cookie (так звані файли cookie).
Якщо ви не згодні зберігати інформацію, що міститься в файлах cookie - змініть налаштування свого браузера.
Для подальшої взаємодії, надайте згоду на їх використання!
Голодомор 1932–1933 років — це трагедія, що назавжди залишила слід у пам’яті українського народу. Але найболючіше вона виявилася в очах дітей, які не могли зрозуміти причин голоду, проте найсильніше відчували його жорстокість. Для них світ раптом став порожнім, холодним і небезпечним. Учорашні звичні радощі — шматок хліба, тепла вечеря, мамина посмішка — зникли, залишивши тільки тягар постійної слабкості та страху.
Діти бачили голод не як історичну подію, а як щоденну боротьбу за життя. Вони втрачали батьків, рідних, цілими днями шукали крихти їжі, намагаючись зрозуміти, чому їхній дім перетворився на місце мовчання та сліз. Багато хто з них так і не повернув собі дитинство, а ті, хто вижив, зберегли в серці тінь пережитого на все життя.
Голодомор очима дітей — це нагадування про ціну людської жорстокості та про те, наскільки крихким є дитячий світ. Пам’ятаючи їхній біль, ми зберігаємо правду та не дозволяємо повторитися подібній трагедії.