Обірвалася життєва струна нашої дорогої колеги—Марії Василівни Махіброди.

---

---

---

Обірвалася життєва струна нашої дорогої колеги—Марії Василівни Махіброди. Зарано, передчасно…Невимовно боляче сприймаємо цю сумну звістку, наші серця у смутку й печалі… Марія Василівна заслуговує на найкращі слова поваги й шани. Вона була надзвичайно енергійна та життєрадісна, поєднувала у собі найкращі людські чесноти. Всі звикли бачити її зосередженою, спокійною, рішучою – справжньою діловою пані. Вона ж вміла бути зовсім іншою – ліричною та романтичною. Натхнення та життєву енергію черпала в історії свого роду, у своїй справі, якій служила віддано та чесно, а ще – в дітях, яким віддавала свої знання, вміння та душу. Фах вчителя обрала не випадково: віддавати – її життєве кредо, кредо педагога, людини, жінки, матері. Більше 30 років на освітянській ниві. Сотні дитячих душ, в яких зуміла запалити вогник доброти. Сотні сердець, які відкрила для творчості, зуміла передати любов до народної пісні, українського слова, рідної землі. Марія Василівна ніколи не прагнула зробити кар’єру. Просто працювала самовіддано, на совість, усвідомлюючи: людина відповідає за кожен свій крок у житті. Із болем в серці визнаємо, що вже ніколи не отримаємо її підтримки, не почуємо мудрого й теплого слова. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою — злетіли увись рушники. "Лишайтесь щасливі",- і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки…

---

---