30 жовтня в актовій залі Сокальської Малої академії наук учнівської молоді імені Ігоря Богачевського було яскраво, гамірно, цікаво і весело. Тут відбувалася презентація книги-співаника «Шарпанецьке весілє: жива традиція», укладеної подружжям Світлани та Віктора Притулко за матеріалами, зібраними Софією Ключковською та жителями села Шарпанці. Ця книга – данина поваги тим, хто беріг і передавав традиції, тим, хто співав весільні пісні, вишивав рушники, плів вінки й благословляв молодих на довге життя. Кожен запис, кожен спогад у ній – це жива ниточка, що єднає минуле з майбутнім. Співаник є спробою зберегти те, що поступово відходить. Бо старі весільні пісні, звичаї, обряди – це не просто спогади минулого. Це наша основа, наш генетичний код, у якому закладено розуміння любові, вірності, честі, вдячності батькам і шани до громади.
Весільні традиції цього чудового села ожили сьогодні завдяки аматорам, які зберігають ці нетлінні скарби, та передають нащадкам. Різноманітні весільні пісні і переспівки, пересипані примовками і бувальщинами, вміло впліталися в слова ведучої Мар’яни Царинської. Юна дослідниця Єлизавета-Катерина Ключковська презентувала особливості весілля в своєму рідному селі, наголошувала на обрядах і традиціях кожного з етапів. Її виступ підтверджувався цінними експонатами (ікони, рушники, коруна, скриня, музичні інструменти, хустинки, одяг молодих, фотографії різних поколінь та ін.) Дослідження внучки доповнювала бабуся Богдана Климчук, а також інші активні мешканки села.
Як на справжньому весіллі, всі гості отримали весільні букети і смачний коровай, спечений вмілими господинями Шарпанців.
Кожен, хто прийшов сюди, уже долучився до великої справи збереження української душі. Всі присутні дякували Богу і ЗСУ за цей неймовірний день, бо у час, коли світ змінюється щодня, нам особливо важливо берегти те, що формує нашу ідентичність.
Освітній портал Сокальської громади Львівської області